ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Коломийський скульптор Роман Захарчук отримав звання заслуженого художника України

Нещодавно коломийському скульптору Романові Захарчуку присвоєно звання заслуженого художника України. Воно викликає, за його ж зізнанням, подвійне почуття: з одного боку - це є визнанням рівня митця з боку держави й, безумовно, втішає; з другого боку - саме слово "заслужений" походить від слова "служити". А талант художника гасне, відколи він починає комусь служити: чи розходиться про службу державі, чи йдеться про службу ідеї. Художник творить тільки тому, що самий процес творення приносить йому задоволення й до того ж може мати належну мистецьку вартісність,  - переконаний Роман. При цьому така "відстороненість" зовсім не означає, що митець – аполітичний, і громадські ідеї його не обходять. Навпаки.  "Я зробив скульптурні портрети багатьох значущих для нації постатей - Дмитра Павличка, Івана Драча, Василя Ткачука, Романа Іваничука, Андрія Малишка, пам'ятник сотенному "Гамалії" в Стопчатові, гранітний пам'ятник дисидентові в'язневі радянських таборів Валерію Марченку під Києвом та інші, - пояснює Роман, - але для мене важить не сама по собі значущість особи, а передусім її внутрішній світ, і як цей складний внутрішній світ поєднується зі значущістю особи. Монументальна скульптура, хочеш-не-хочеш, завжди пов'язана з запитами суспільства. Ось, наприклад, з Павличком я знайомий зо двадцять років. Я попросив поета позувати мені, він зацікавив мене, як модель, а не тільки, як класик літератури. Є чимало видатних і мегавідомих постатей в Україні, портрету яких я б ніколи не робив...". Роман Захарчук виділяється на пістрявому тлі коломийського мистецького бомонду своєю "небогемністю" й до певної міри замкненістю. Хоча, за цим, ніби відстороненим, зовнішнім декором приховується пристрасна й кипуча натура. Треба просто ближче його знати. Працює Роман переважно в Києві, де орендує велику майстерню й має можливість слідкувати за всім, що його цікавить у світі мистецтва. Чимало скульптур роботи Романа Захарчука прикрашають коломийське середмістя, це - і дві постаті ангелів біля кляшторного джерела, і пам'ятник героям визвольних змагань, і пам'ятний знак Книзі біля Вічевого майдану, і рельєфне зображення Мойсея на стіні Народного дому, й абсолютно не "соціальне", зате глибоко інтимне творіння з пісковика в парку скульптур позаду Музею писанки та інші. До речі, про "несоціальні" мистецькі задуми. Роман справедливо вважає, що Коломия своїми пам'ятниками й пам 'ятними знаками надміру ідеологізована, містові бракує легкості й світської радості. Першою такою ластівкою постав "водограй любові" за сприяння народного депутата, коломиянина Андрія Іванчука. Наступною ластівкою (автор дозволив відкрити секрет тільки нашій газеті) стане пам'ятник коханцям - на одному з іще нерозпроданих зелених клаптиків середмістя. Макет готовий. Скульптор трохи бентежиться майбутньою роботою: чи  консервативна частина містян не звинуватить його в надмірній фривольності теми.  "Але краса й пластика людського тіла нічого спільного з вульгарністю не має, - стверджує Роман", - коли їх відповідно подати... Водночас Роман Захарчук у співпраці зі скульптором Василем Корчовим працює над грандіозним проектом - на одній з гірських вершин поблизу Микуличина буде споруджена "Гора мучеників" - монументальний скульптурний комплекс із зображенням групи українських священиків, монахів і монахинь, які постраждали від радянської влади за віру. Водночас цей непосидючий і непогамовний митець працює над серією скульптурних портретів письменників Василя Шкляра, Юрія Андруховича, актриси Лариси Кадирової, - "хочу передати внутрішній світ людей, які мені близькі за духом", - зізнається. Окремої розмови вартують великі живописні портрети двох коломийських єпископів - Василика та Сімкайла, Василя Ткачука, а також письменників Іваничука й Павличка, погруддя яких він виготовив і в камені. Небагато осіб у Коломиї знають, що Роман Захарчук є не лише скульптором, а й неперевершеним майстром живописного портрету. Не зайвим буде згадати, що він, як художник, брав участь у настінному розписі коломийської церкви св. Михаїла. І коли цей широко запотребований митець усе встигає? "То лише так збоку видається, що я все встигаю, - багатозначно мовить Роман, - але, направду, я дотепер так і не навчився циндрити час...". Читайте також: Роман Захарчук: “Митцям Коломиї варто бути сміливішими, варто йти на експерименти”. ФОТОРЕПОРТАЖ Андрій МАЛАЩУК Фото: Андрій КАНЯ