Додому Новини Суспільство Коломийський міськрайонний суд прокоментував звинувачення на адресу суддів П’ятковського та Потятинника

Коломийський міськрайонний суд прокоментував звинувачення на адресу суддів П’ятковського та Потятинника

0
Поділитися

У провадженні Коломийського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення екс-керівника Снятинського дитячого будинку інтернату, за ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України, що надійшло 16 березня 2017 року з Апеляційного суду Івано-Франківської області.

У п’ятницю 7 квітня 2017 року суд продовжив підготовче судове засідання, яке було розпочате 17 березня 2017 року, у якому потерпілий заявив відвід колегії суддів з підстав вирішення судом у його відсутності клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт, повідомила головний спеціаліст із зв’язків з громадськістю Ірина Гладуняк, передає “Дзеркало Коломиї“.

Don Yapon

Крім того, окремо у зв’язку з недовірою, заявив відвід суддям П’ятковському і Потятиннику, зокрема П’ятковському з підстав особистого знайомства по одній із кримінальних справ, а Потятиннику з підстав того, що за час перебування на посаді судді Снятинського районного суду залишив неприємний слід з урахуванням кількох подій, які давали йому підстави вважати, що суддя зловживає спиртним та що отримав певну грошову винагороду по даній справі.

Що стосується особистого знайомства П’ятковського та Сідлярчука, як посилається останній, зазначаємо, що Сідлярчук учасником кримінального провадження не був і жодної участі у кримінальному процесі під головуванням судді П’ятковського не приймав.

З цих підстав слід зазначити наступне. У травні 2015 року суддя П’ятковський розглядав кримінальне провадження по якому обвинувачувався за ст.ст. 191 ч. 2 та 366 ч. 1 КК України колишній начальник Управління соціального захисту населення Снятинської райдержадміністрації, який на той час являвся пенсіонером, за розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем та вчинення службового підроблення, яке полягало у розтраті протягом 2012-2013 років бензину марки А-95 на суму 25 000 грн.

У зв’язку з визнанням особою винуватості, справа розглядалася у порядку ст. 349 КПК України без дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ні прокурором, ні обвинуваченим не оспорювалися. Потерпілих у справі не було. Врахувавши щире каяття обвинуваченого, перше притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодування заподіяної шкоди, наявність державних нагород та подяк за багаторічну сумлінну працю, виключно позитивну характеристику та перебування на час розгляду справи на пенсії, суд визначив винуватій особі покарання два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої влади строком на два роки та звільнив від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Через деякий час після постановлення вироку Сідлярчук приходив на прийом до голови суду з приводу того, чому він не був викликаний у судове засідання і з обуренням щодо обраного судом, на його думку, м’якого покарання.

То чи можна це назвати особистим знайомством з суддею та стверджувати про його продажність?

Стосовно посилань потерпілого на випадки пияцтва та зловживань судді Потятинника зазначаємо, що висловлені Сідлярчуком твердження абсолютно необґрунтовані, нічим непідтверджені, носять грубий образливий характер і можуть бути підставою для звернення судді з позовом про захист честі і гідності.

З ціллю ненагнітання ситуації викликаної гострою особистою неприязню потерпілого, забезпечення безсторонності процесу відправлення правосуддя та збереження довіри до судової влади, колегія суддів прийшла до висновку про доцільність часткового задоволення клопотання про відвід.

На жаль, не всі учасники судових розглядів, журналісти у своїх публікація та посадові особи органів державної влади дотримуються положень Конституції України, дозволяючи собі часті, некоректні та неетичні висловлювання в бік судової влади, зокрема про «корумпованість та продажність суддів через їх незмінність та особливий статус, який встановлений законом». Така тенденція набула масштабів національної катастрофи для судової влади, призводить до тотальної недовіри до суду та підриває основи національної безпеки і державності.

Можливо, за належної уваги суддів на це та інші подібні випадки із звернення їх з відповідними позовними заявами до суду з метою притягнення таких осіб до юридичної відповідальності, ці випадки були би назавжди викорінені із життя українського суспільства, адже від ефективного функціонування судової системи залежить щоденне життя кожного громадянина України та захист його прав та свобод.

На жаль, подібні сумні “сценарії” мають місце, але підсумок завжди один: некоректні публікації, зіпсовані відносини, взаємні обвинувачення та в черговий раз порушена комунікація.