Поза сумнівом, монополія на туристів у Коломиї належить двом закладам - Національному музеєві Гуцульщини й Покуття ім. Кобринського й Музеєві історії міста Коломиї. Музеєві історії міста належать славні сторінки становлення української державності, а у музеї Гуцульщини й Покуття міститься код самовпізнавальності гуцульсько-покутського етносу, починаючи від праісторії. Цей музей унікальний, бо тут зберігається не лише законсервоване минуле, а й проводиться жвава дослідницька робота, пише "Дзеркало Коломиї". У привітальному слові з нагоди поважного 90-річного ювілею влучно висловився владика Коломийсько-Чернівецької єпархіі УГКЦ Василь Івасюк, процитувавши слова митрополита Андрея Шептицького про те, що музеї не мають стояти на сторожі гробів, а бути учасниками національного відродження. На ці теми й мовилося на науково-практичній конференції, у якій взяли участь українські та закордонні науковці, зокрема, з Польщі та Естонії. Відзначено, власне, що завдання сучасного музею - не лише зберігати мертвих свідків минувшини, якими є безцінні давні раритети, а й на основі тих раритетів творити цінності сьогодення. Цим музей і займається. Генеральний директор музею Ярослава Ткачук поставила музейну діяльність на новий щабель, запровадивши тут наукові дослідження, запрошуючи в ці стіни як відомих дослідників, так і початківців. Не одна курсова, дипломна, кандидатська та докторська роботи задумувалися й творилися в стінах цього закладу. А що вже жоден турист не смів покинути Коломию, не побувавши у знаменитому музеї, - то це вже доконаний факт. На урочистостях у Народному домі зі словами пошани до музею й музейних працівників виступало багато охочих, усіх годі перелічити - від науковців з-за кордону й держслужбовців до цінителів естетичних і духовних надбань нашого краю. [caption id="attachment_30464" align="alignnone" width="640"] ????????????????????????????????????[/caption] Виступали аматори сцени з автентичними співанками й танцями. Щедро роздавалися квіти, подарунки й грамоти. Особливо багато віншувань наслухалася господиня музею Ярослава Ткачук. Бо таки є за що. Фото: Олександра ЩЕРБАКОВА-ОЛІЙНИК