27-річний Богдан Марфей родом із Коломиї. Хлопець уже вісім років живе в Канаді. Працює в одному з найкращих тамтешніх готелів, став активною частиною чималої українською громади Едмонтона та здобуває перемоги в армрестлінгу.

Чому українець перебрався до Канади? Як змінила його еміграція? Про це та інше Богдан Марфей розповів СВІТUA, передає "Дзеркало Коломиї".

Про причини еміграції

“Ще в 2008 році під час першої поїздки за кордон, в США, я відчув, що таке справжня свобода і матеріальна незалежність. Вже тоді почувався своїм серед чужих. Після закінчення юридичного факультету в 2011 році, я надав декілька юридичних послуг своїм друзям зі Штатів.

Тоді я і зіткнувся з корупцією та бюрократією в нашій державі. Зрозумів, що це не для мене. Будучи розчарованим у системі, в людях, які проголосували за президента-бандита, у водіях, які протягом одного дня мало не переїхали мене 4 рази, і в своїй неспроможності щось змінити, я знайшов програму в інтернеті, за якою можна було виїхати в Канаду.

Ще давніше американці казали мені, що українці, які бажають емігрувати в США, насправді хочуть податися в Канаду: менталітет ближчий.

Необхідні документи вдалося отримати без проблем. Відкрили візу доволі легко, оскільки мене обрали учасником програми “Міжнародний досвід Канади”.

Перші дні в Канаді

“Перед приїздом в Канаду у мене тут уже було двоє друзів. Один з них зупинявся колись в хостелі в Україні, де я працював. Він ще мене зустрів в аеропорту в Канаді. Другого я бачив лише по скайпу. А знайшов його в соцмережі після того, як він написав відгук про програму, за якою я планував виїжджати.

Він же, хлопець з Дніпра, який розмовляв російською мовою, прийняв мене до себе жити, поки я не знайшов помешкання. Через два тижні я почав орендувати інше житло, а мій товариш відмовився брати хоч якісь гроші за свою 15-денну гостинність.

За два дні після переселення я отримав запрошення на співбесіду в готелі, в якому працюю й досі. Після 2-ох інтерв’ю став працівником одного з найкращих готелів міста.

Якщо іммігрант знає англійську та має право на проживання, то його візьмуть на роботу на рівні з канадцями. На мою думку, найлегше влаштуватися в закладах швидкого харчування або десь на будівництві – з допомогою інших українців.

Про українців в Едмонтоні

Українців в Едмонтоні, де я й живу, доволі багато і останнім часом ми стали дедалі більше гуртуватися. Вже понад рік я беру активну участь в українських громадських організаціях. Робили українську дискотеку, організували виступ гурту “ТІК”, показ моди, взялися за реставрацію українського павільйону на свято Спадщини в Едмонтоні – він, до речі, переміг, отримавши перше місце з 60-ти інших учасників.

А вчора в міській раді Едмонтона зібралося 450 людей, щоб вшанувати загиблих під час Голодомору.

Про українську кухню

Я знаю лише один український ресторан в Едмонтоні. Меню там – англійською, а до борщу дають крекери! Українською у закладі ніхто не розмовляє. Ціни там непогані, але атмосфера могла б бути кращою. Справжнього українського ресторану нам дуже не вистачає.

Армрестлінг

В Україні Богдан займався армрестлінгом. Так само й в Канаді, де вже не вперше досягає висот.

“Два тижні тому у нас відбулись місцеві змагання з армрестлінгу, на яких виборов перше місце на праву і на ліву руку, – каже Богдан. – Однак без травм не обійшлося. Тому зараз через пошкоджену зв’язку в лівому лікті мушу дати собі щонайменше два місяці на повну реабілітацію”.

Базова медицина в Канаді – безкоштовна. На медпрепарати, призначені лікарем, я маю 80% знижки – цим забезпечили на роботі.

Однак черга на операцію в Канаді – неймовірно довга. Дійсно іноді легше прилетіти в Україну і зробити операцію, заплативши нашим лікарям, ніж чекати тут місяцями. Навіть, маючи страхівку, я намагаюсь відвідувати стоматолога в Україні. Якщо в Україні зубний імплант можна поставити за 500 доларів, то в Канаді така послуга обійдеться у 4000 доларів.

Про найсильніші враження 

Що найбільше вражає? Мабуть, багатокультурність і вміння людей вживатися один з одним. Тут живуть представники різних держав, культур, мов, релігій та звичаїв. Завдяки повазі і толерантності дискримінаційних проблем практично немає. На відміну від України, де ніби один народ, а сварки чи не щоденно, і привід знайдеться надлегко.

– Які три риси суспільства ти б виокремив, як такі, що варто було б перейняти Україні?

Дотримання законів усіма без винятку. Таке ж ставлення до інших, якого б хотів від них до себе. Відкритість до світу.

– Що може  здивувати українця, який лише прибув до Канади?

Масштаби гей-парадів здивують багатьох новоприбулих. Окремі дивні звичаї має корінне населення, яке, на жаль, славиться негативною репутацією серед решти мешканців країни.

Про плани і мрії

– Планую стати поліцейським у Канаді. Мрію створити здорову патріотичну сім’ю зі своєю дівчиною. При цьому – встигати допомагати місцевій українській громаді та  співпрацювати з канадським політичним суспільством, щоб результат тіє співпраці мав міжнародний вплив на сприяння становленню повної незалежності України.

 Чого найбільше не вистачає

…Сумую за батьками, рідними та давніми друзями. Жалію, що Україна не дала мені того, на що я заслуговував. Я хотів лише впевненості в завтрашньому дні, без корупції та підлих сусідів зі сходу.

Я отримав стабільність і злагоду за кордоном. На диво така ситуація мене ще більше спонукає допомагати Україні та справжнім українським патріотам, які там залишилися. І ця допомога може бути в рази більша ніж та, яку я міг би надати, будучи на Батьківщині.