ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Ігор Ільчишин: "Хочеш змінити країну – зміни рідне місто і вулицю, на якій живеш"

Цього тижня "Дзеркало Коломиї" у рубриці "Інтерв'ю з місцевим депутатом" поспілкувалося з позафракційним депутатом Коломийської міськради Ігорем Ільчишиним. Обранець розповів, як працюється в новому скликанні, про будівництво нового фонтану та роботу з виборцями на окрузі. –          Як оціните роботу нового скликання міськради? –          Це скликання суттєво оновилося, зайшло багато нових людей, яким потрібен час для того, щоб зрозуміти принципи роботи депутата, його обов’язки та завдання, а також свої права. Коломия, мабуть, єдине місто в області, де на першій урочистій сесії було закрито всі кадрові питання – обрано заступників міського голови, секретаря. Хоча треба сказати, що голосування за секретаря відбулося в дивний спосіб, адже міський голова демонстративно проголосував «за», навіть не заходячи в кабінку, яка, власне, є елементом демократичного вибору. Тобто своїм правом таємного голосування не скористався, показавши таким чином, як "правильно" мають голосувати інші депутати. І, мабуть, ми – єдині в Україні, де перед представленням та голосуванням секретар не випустив і пари з вуст. Це було б смішно, якби не було так сумно… Треба віддати меру належне, він зіграв блискавичну політичну гру. Завдяки попереднім домовленостям було розставлено заступників і цим самим утворено провладну більшість. Тобто фактично влада у Коломиї поділена на «чотирьох»: "Батьківщина", "Самопоміч", БПП "Солідарність" і в особі мера – партія "УНП". Хоча не всі депутати з останньої партії підтримують всі промерівські ініціативи. "Батьківщині" віддали землю та архітектуру, "Самопомочі" – економіку і, частково, освіту. А БПП "Солідарність" в особі секретаря – це і земля, і гроші, й освіта. В цьому незабаром переконаються всі (посміхається). Унікальність цього скликання ще й в обмеженні кількості депутатів в усіх комісіях. Тобто, ввели норму – не більше 5 осіб в одній комісії. Це така суто «коломийська норма», яка підгорнула під себе комісії, керівництво в яких раніше було збалансованим. Влада, яка гарантувала систему противаги, тепер стала домінантою «чотирьох». Тобто, основні комісії у міськраді – земельна, бюджетна – належать представникам тих партій, заступники мера яких саме курують ці питання. Фактично депутати, які не ввійшли в ці комісії, повинні на «слух» сприймати їхні рекомендовані рішення – «ЗА» або «ПРОТИ». Хоча я розумію, що будь-який депутат може прийти на комісію, але він там не має права голосу, тому його присутність чисто інформативна! Такі домовленості перед голосуванням, які є у цьому скликанні, скоро нагадуватимуть Північну Корею. Хоча треба віддати належне кільком депутатам, не провладним, які власне відстоюють свої права рівності з іншими. –          Ви не увійшли у жодну фракцію у міськраді. Чому? –          У фракцію «Солідарність» я не захотів входити через непорозуміння та незгоду з керівником цієї фракції Любомиром Жупанським. Як знаєте, згідно з новим виборчим законодавством, депутат був змушений іти до міськради за партійними списками. Що, на мою думку, в масштабах районного міста, напевне, є зайвим, але закон є закон, тому я був висунутий партією «Солідарність». Після виборів Жупанський спробував перетворити депутатів, які балотувалися від цієї політсили, у своїх васалів… Чого лише вартує інцидент, пов'язаний з першим номером списку Костянтином Станком... Молодий хлопець, який воював на Сході, на виборах очолював список «Солідарності» і отримав довіру виборців. Але після 25 жовтня Жупанський вирішив відправити його у виконком, щоб на його місце у міськраді провести свою людину. І тільки після того, як зчинився галас у соцмережах та ЗМІ, і коли нардеп Юрій Тимошенко зателефонував до командира Станка, Жупанський «передумав». Лишнього скандалу не потрібно нікому. Нині Жупанський пробує перетягнути різними домовленостями на свій бік інших депутатів. Але не всі піддаються цим маніпуляціям, бо мають власну думку. А час, думаю, все розставить на свої місця. –          Найчастіше конфліктними питаннями у міськраді є земля. Так сталося і з ділянкою по вул. Моцарта. Тоді суперечка коломиянки з секретарем міськради торкнувся і Вас. У що вона вилилася і чим завершилася? –          Я не підтримував це земельне питання, яке стосувалося дружини теперішнього секретаря. Питання виносили на розгляд депутатів тричі, доки за нього не проголосували. Скандал з цією землею по вулиці Моцарта тягнеться ще з 2003 року. У жінки, ветерана праці, протягом 12-ти років забрали землю, будинок, сад... Сьогодні жінку тягають на допити до поліції в зв'язку із заявою Жупанського, який звинувачує її, що вона нібито вдерлася у його помешкання. Але це житло жінка збудувала за свої гроші і, як вона стверджує, його у неї шахрайським способом забрав теперішній секретар. Після звернення цієї жінки до депутатів міської ради була створена комісія, яка, на жаль, навіть не спромоглася виїхати на місце – на ту земельну ділянку. –          У скандал переросла історія з намаганням звільнити Василя Хмуляка. Питання спортивних шкіл дійшло до можливої їхньої реорганізації. Хто, на Вашу думку, повинен був проводити відповідні перевірки? –          Чесно кажучи, не хотілося коментувати історію з ДЮСШ №1 і її директором Василем Хмуляком... Я всіляко підтримую те, що спорт і позашкілля в Коломиї потрібно розвивати. Ніхто не заперечує, що в деяких гуртках та групах є певні порушення і там потрібно наводити порядок. Наголошу: порядок, а не зведення рахунків. Бо як ще можна назвати дії влади, яка п'ять років «дякує» та відзначає керівництво і працівників школи подяками і грамотами, а в один момент за рішенням окремих осіб перекреслює їхню роботу? Одразу починаються цькування за «старі образи» тренерів і безпосередньо директора. На сесії міськради заступниця директора ДЮСШ №1 озвучує, що до неї телефонує секретар і пропонує йти працювати на місце Хмуляка, якого він обіцяє звільнити. Вона, звісно, не погодилася на таку пропозицію. У кожній демократичній країні як мінімум була би створена комісія, яка безпристрасно розібралася б з цим питанням. Але в Коломиї міський голова створює комісію з перевірки освіти і спорту й призначає головою секретаря міськради. Не заступника з питань освіти і не начальника управління освіти, які краще володіють цими питаннями і не мають відношення до цього конфлікту. Також постає запитання, чому в комісію одразу не включили голову депутатської комісії з питань освіти Геннадія Романюка? Чи, можливо, тепер всі основні рішення у ратуші приймає не Ігор Слюзар, а Любомир Жупанський? І зі словом мера секретар не рахується? Склад комісії і параметри, за яким проводять перевірку в освіті, мені нагадує спектакль. Для прикладу, у заслуженого тренера України 43-річного О. Єжова народжується третій син, відповідно він пише заяву про відпустку за власний рахунок. Але саме тоді Любомир Жупанський, знаючи про це, приїжджає з перевіркою до Єжова. Не дивлячись на заяву щодо відпустки, комісія фіксує відсутність Єжова. Моральність цього вчинку нехай залишиться на совісті секретаря та підписантів цього акту. –          Але все ж у цьому скликанні можна стверджувати й про якісні зміни. –          Цілком погоджуюся. Цьогоріч у бюджет розвитку закладено 27 мільйонів гривень. Хоча це не настільки заслуга влади, як результат проведених реформ по децентралізації. Для порівняння – за головування у місті Юрія Овчаренка бюджет розвитку становив 11,5 млн. грн за 5 років каденції. Тепер владі необхідно не розпорошити цю суму на ямкові ремонти, а також чесно і прозоро проводити тендери. –          Ігоре Федоровичу, Ви входите у раду Міжнародного благодійного фонду «Покуття», який влітку ініціював будівництво нового фонтану біля універмагу. Влада демонтувала старий фонтан. Розкажіть, коли розпочнуться роботи з будівництва нового. На якому етапі нині втілення цієї ініціативи? –          Фонд проводив конкурс на кращий проект майбутнього фонтану. Ми вибрали проект, який і втілюватимемо у життя, враховуючи громадські пропозиції – усні і у соцмережах. Обраний проект фонтану виглядатиме естетично, не менш важливо впровадити це технічно. Всі учасники конкурсу отримають винагороди. Проект розробляє спеціалізована компанія, яка зводить 80% фонтанів в Україні. Всі комплектації – євровиробництва. Фонтан – це, перш за все, вода, світло і музика. Наголошу, що на будівництво фонтану не буде витрачено жодної копійки бюджетних коштів, всі кошти виділені та зібрані фондом. Вважаємо, що такі проекти повинні, насамперед, впроваджуватися саме за кошт меценатів. Бюджетні кошти треба спрямовувати на ремонт і будівництво доріг, шкіл, дитячих садків, на будівництво басейну... [quote_box_left]"Надіюся, що мер не ділитиме Коломию і коломиян на "своїх" і "чужих".[/quote_box_left] –          З якими питаннями найчастіше звертаються виборці Вашого округу з Петлюри-Лисенка? –          Це кілька основних питань за останній час – енергозаощадження у багатоповерхівках, реєстрація ОСББ, встановлення дитячих майданчиків. Нещодавно разом з мешканцями організували щорічну толоку з прибирання та облагородження прилеглої до будинків округу території. Переважно на все доводиться витрачати власні кошти. Адже допомога з міськради для округів відбувається за принципом: «чи підтримав у голосуванні владу». У мене є застереження, щоб механізм розподілу коштів не перетворився на зайвий «важіль» впливу на депутатів. Надіюся, що мер не ділитиме Коломию і коломиян на «своїх» і «чужих». Бо зараз всі ініціативи, звернення й запити, які надають депутати, близькі до влади, виконуються першочергово. Я думаю, коломиянам буде цікаво подивитися, в яких мікрорайонах і де встановлювали спортивні майданчики, де зробили освітлення, полагодили дорогу. Хочеться надіятися, що розподіл коштів на округи буде чесним і не буде поділу, про який я сказав раніше. –          Користуючись можливістю, можете звернутися до мешканців міста. –          Хочеться закликати коломиян активніше брати участь у життєдіяльності міста, відвідувати сесії міськради, депутатські комісії, вивчати рішення, за які голосують їхні депутати. Без контролю громади з'являться можливості для зловживань владою. Тільки завдяки активній позиції коломиян можна буде провести якісні зміни. Якщо ми хочемо змінити країну – треба почати змінювати своє місто. А насамперед – будинок, в якому живемо. І мінятися відповідно самим. Депутатам, які залишилися в меншості, які чесно й об’єктивно прагнуть допомогти містові, бажаю набратися сил і терпіння. Не піддаватися на різні «мотивації», не опускати руки, що вас нібито не чують. Бо в кінці каденції всі сумнівні рішення, прийняті на сесії, влада подасть як ініціативи й пропозиції депутатів, які за це проголосували. Пам’ятаймо, що в цьому місті житимуть наші діти. Тому покращення Коломиї мотивуйте хоча б цим.