Вона була дочкою священика, перебувала у шлюбі зі Святим Якимом. У них досить довго не було дітей, і лише у зрілому віці Господь дарував їм дочку Марію, якій судилося стати Богородицею. У народному побуті цей день називають Анни, Ганни Зимової. Виходячи з церковної сутності, свято набуло особливого значення для вагітних жінок. У цей день вони мали дотримуватися строгого посту й уникати важкої фізичної праці, навіть не вельми клопотатися про домашнє господарство. Зима, за народним календарем, у цей день встановлюється остаточно. Тож казали: – Від Ганки зима набирає розгін. – Прийшла Ганка – сідай у санки. Це – найкоротший день у році, день зимового сонцевороту, або ж зимового сонцестояння, після чого воно повертає на літо, а зима – на морози. Інколи це астрономічне явище помилково пов’язують зі Спиридоновим сонцеворотом (25 грудня). За фенологічними спостереженнями, цієї пори вовки остаточно збігаються у зграї, щоб відгуляти до Водохреща «шлюбну пору». Тому у деяких регіонах України, зокрема в Карпатах, день Зимової Ганки вважали ще й «святом вовків», намагалися їх не тривожити, щоб ті потім не мстили, не нападали на домашніх тварин. Тож люди не ходили в ліс. Зрештою, взимку вовки стають особливо небезпечними. З Ганчиного дня жінки починали готуватися до Різдва – білили хати, прибирали оселі і посилено годували свиней, щоб на свята мати свіжину. У народі кажуть: – Якщо на Зимову Ганку великий іній на деревах – до врожаю хліба. – Яка Ганка до полудня – така зима до кінця грудня. – Яка Ганка до ніченьки – така зима до весноньки. – У день Ганки сонце ясне, променисте – Новоріччя буде морозяним, якщо ховається за хмарами – під Новий рік буде з відлигою. – Тихий і безвітряний день на Ганки – на врожай садовини. – Коли йде дощ – весна буде дощовою.