Знайоме подружжя нарікає на уряд, який знай вихваляється, що має намір підвищити платню вчителям і медикам. Ми, кажуть обоє, не маємо нічого проти освіти й охорони здоров’я, розуміємо, наскільки це важливі галузі. Але чому уряд не бачить за вчителями й лікарями нас, інженерів? Чому не заявить: анумо, інженери, залишайте свої місця на ринку і будемо разом думати-гадати, як піднімати з руїн промисловість? Це ж просто ганебно такій багатій на ресурси й таланти державі бути сировинним придатком сусідів! Спробуй тут що-небудь заперечити. Мусимо всі ми, хто летів 1990-ого в захмарну вись за помахом руки Олеся Бердника, хто домагався на вічах демократії і декомунізації, визнати — на інші не менш важливі речі ми звертали дуже мало уваги.  Поступово занепадали такі виробничі гіганти, як "Сільмаш", КРП, "Електрооснастка", "Прикарпаття", а нам розходилося в тому, щоб усоте нагадати Києву тільки про необхідність заборони компартії. У всякому разі я не пригадую жодного з популярних у 1990-их віч, на якому було б заявлено: "Панове, нехай вам буде відомо, що основа життєздатної демократії — це промисловість. Не так чесні вибори є гарантом національного розвитку, як реальне виробництво, що науково довів Дені Родрік з Гарвардського університету. Придивімся ж тепер пильніше, що твориться на наших заводах і фабриках". Не приглянулися тоді, не особливо пильно приглядаємося й тепер. Ратуша начебто вмила від промисловості руки, оскільки то вже не зовсім її парафія, там уже царство нехай і дикого, але капіталізму, громадським активістам також не до промисловості, пройтися по вечірній Коломиї з факелами  і струснути повітря патріотичними лозунгами куди ефектніше, ніж оглянути занедбане подвір’я колишнього сирзаводу й помізкувати над тим, як би відродити його, модернізувати. Бо поки ми всі такі хоробрі-прехоробрі, люті-прелюті на ворогів націоналісти, багатофункціональними ліжками, конче потрібними хворим, хто забезпечує нашу лікарню? Німці. Вдосконаленням опалювальної системи в нашій школі хто займається? Німці. Сучасний завод з виготовлення електропроводки для автомобілів хто відкриває? Все ті ж німці… Хто бодай у загальних рисах цікавиться сучасною економікою, той знає, що в світі розпочинається нова промислова революція. Уже четверта за рахунком. Суть її в тому, що промисловість чимраз активніше використовує інтелектуальний потенціал тих креативних кластерів і компаній, які діють у сфері інформаційних технологій. Можна й простіше — багаті країни, тобто ті, що пішли на четверту промислову революцію, стануть ще багатшими, бідні, тобто ті, що їм байдуже до новітніх технологій, стануть ще біднішими. Що чекає  Україну? Як сказав один мудрий чоловік, нам, українцям, треба бігти щодуху, щоб тільки залишатися на місці. От і судіть тепер про українську перспективу… Так, серед частини суспільства побутує думка, що наш порятунок не стільки в міській промисловості, скільки в селі, в агропромисловому, як казали за часів Горбачова, комплексі. Бо чорноземів в Україні неміряно і привчили світ до хліборобства саме ми. Можливо, це й так, але світ цього, на нашу біду, не знає і твердить, що сільське господарство зародилося на Близькому Сході. Та й який з нашого агросектору локомотив економіки? Ми й путній трактор виготовити наразі неспроможні, елементарні плужки в нас як не китайські, то польські. Як сміються гумористи, «в полі трактор джон-дір-дір»… А молокопродукцією нас потихенько авторитарна Білорусь підгодовує. І чимраз активніше підгодовуватиме, якщо визначальним курсом української економіки буде й надалі "купи-продай", а не потужний розвиток інновацій. Німецький завод ЛЕОНІ — це, звичайно, добре, оскільки хоч якась частина людей отримає роботу і непогану начебто платню. Та навряд чи це добре з погляду нової промислової революції — квапитися віддавати економіку України на відкуп т. зв. вільному ринку. Розумніше навчитись управляти нею, економікою, вибудувавши ефективний трикутник "влада-бізнес-суспільство". Здається, з цих трьох ланок найбільш підготовлене до управління саме суспільство, якщо взяти до уваги, що українські ІТ-фахівці входять до рейтингу ТОП-30 найкваліфікованіших працівників цієї галузі на світовому ринку. Владі й бізнесові доведеться підтягуватися до суспільства і на цьому полі. Інакше не виживемо. Дмитро КАРП'ЯК Читайте також: У Коломиї урочисто дали старт будівництву заводу “Леоні”. ФОТО+ВІДЕО