13 липня сесія міськради чітко встановила межу між тими депутатами, хто сліпо йде за бажаннями міської влади, і тими, хто розуміє, що вони, депутати, повинні виражати волю мешканців міста. Та все за порядком, бо розібратися в перипетіях та баталіях з першого погляду важко. З тих пір, відколи посаду секретаря Коломийської міської ради з подання міського голови Ігоря Слюзара зайняв відомий у місті Любомир Жупанський, почався конфлікт між секретарем та тренерським колективом ДЮСШ №1. Сам п. Жупанський – вихованець цієї школи, відвідував клас вільної боротьби. 25.12.2015 р. новообрана влада винесла догану директору ДЮСШ №1 за невиконання рішення Коломийської міської ради попереднього скликання від 27.01.2015 року за №2029-49/2015, згідно з яким встановлювалась оплата за навчання дітей в дитячо-юнацьких спортивних школах. Справу передано до суду. Рішенням Коломийського міськрайонного суду догана була знята. В судовому провадженні від 08.04 2016 р. суд взяв до уваги лист Міністерства молоді та спорту, в якому вказано, що «з урахуванням нормативно-правових актів, на які посилається у вищезазначеному рішенні Коломийська міська рада, немає жодних правових підстав для прийняття рішення територіальними громадами сіл, селищ, міст районного та обласного значення щодо встановлення розміру батьківської плати за навчання дітей в позашкільних навчальних закладах та дитячо-юнацьких спортивних школах». Програна в суді справа завела в Ратуші механізм вишуканої помсти «неслухняному» директору. Злопам’ятна Ратуша будь-що вирішила заодно знищити й єдину в місті школу, яка має 60-літню історію, напрацювання в таких видах спорту, як вільна боротьба, спортивна гімнастика, розпорошити тренерський колектив. Оскільки, згідно з чинним законодавством, позашкільна освіта (садочки, спортивні школи) фінансується з місцевого бюджету, а, отже, є комунальною формою власності, Ратуша вирішила самостійно провести їх реорганізацію: вивести їх з управління освіти і передати у відання відділу молоді та спорту Коломийської міської ради. Та, як відомо, добрими намірами завжди вистеляють дорогу… відомо куди… Попри те, що у місті є тільки одна школа, а саме ДЮСШ №1, яка насправді має бодай якусь матеріально-технічну базу (щоправда, тільки на 40% забезпечену всім необхідним), а ДЮСШ №2 – віртуальна, Ратуша вирішила організувати ще одну віртуальну ДЮСШ – під №3. Але ж міський бюджет не в змозі забезпечити сьогодні спортивні секції ані приміщенням, ані необхідним інвентарем, ані обладнанням для тренування, а тренерів -зарплатами! На вторинну медицину (так, вона фінансується з обласного бюджету, але там грошей вдосталь нема), на зарплату вчителям міста (так, вони фінансуються з державних субвенцій, які надходять з велиИИиким (!) запізненням) – коштів хронічно НЕ ВИСТАЧАЄ! Заборгованість перед вчителями міста – майже 5 млн. грн. А ось додаткові витрати в 700 тисяч гривень – Є! До речі, письмові звернення директора ДЮСШ №1 п. Хмуляка, які він надсилав і в управління освіти, і в міську раду з проханням допомогти: «передбачити кошти на ремонтні роботи для ДЮСШ №1», залишались поза увагою міської ради… Хоча вищевказані листи «щастя» не завадили Ратуші звинуватити директора у «відсутності звернень про надання допомоги в покращенні матеріально-технічного забезпечення школи». А отже, вже новообрана Ратуша нагострила «зуб» і «поклялась сама собі» «довести» або справу, або школу до логічного завершення… На 10-ій сесії Коломийської міської ради 13 липня цього року Ратуша подала на розгляд депутатам нові статути вже трьох шкіл. І у всіх склалося враження, що з бюджетом у нас все o’key, грошей – «бери – не хочу!» Відповідно до нових трьох статутів, розподіл повинен бути наступним:

• ДЮСШ №1 (за номером – єдина в місті школа з довголітньою історією як тренерського колективу, так і відомими вихованцями: єдиний на Прикарпатті Олімпійський чемпіон Валерій Гасій, чемпіон світу Юрій Овчаренко, володар Кубка Кубків Європи Петро Слободян, чемпіонка Європи Ірина Шепетюк (учасниця двох Олімпіад), чемпіонка Європи, призерка чемпіонату світу Наталя Пульковська, чемпіон Європи Олег Іванов, призер чемпіонату світу Любомир Симак, чемпіонка Європи Анастасія Ткачук, – «наказує довго жити», бо нею стає віртуальна школа без належної матеріально-технічної бази), за адресою: вулиця Симона Петлюри, 11, куди будуть віднесені такі види спорту, як футбол, футзал, гандбол, волейбол, баскетбол.
• ДЮСШ №2 (перебирає на себе всю існуючу на сьогодні матеріально-технічну базу історичної ДЮСШ №1 з 60-літнім досвідом і результатами) за адресою: бульвар Лесі Українки, 43. У ній будуть секції боксу, фрі-файту (бої без правил), дзюдо, карате, пауерліфтінгу, кікбоксингу.
• ДЮСШ №3 (новостворена віртуальна школа без матеріально-технічного забезпечення) за адресою: вул. О. Кобилянської, 8, де будуть такі види спорту, як легка атлетика, теніс, настільний теніс, шахи, веслування на байдарках та каное, гімнастика спортивна.

Де в цьому переліку вільна боротьба, якою Коломия упродовж багатьох років славиться на всю Україну, знає хіба що Ратуша… Або такий вид спорту Коломиї більше не потрібен, як і тренерський колектив ДЮСШ №1… Мені це все нагадує гру з малюком. Якщо хтось забув період, коли ваші діти були малими, нагадаю: він завжди мусив вийти з гри переможцем! Якщо щось йшло не на користь малюка, то всі засоби гри зсувалися докупи з криками: «Все! Так не граємо! Все починаємо спочатку! Тепер мої фішки білі, і я маю право на два перші ходи!» Тобто Ратуша, як малюк або хитрий наперсточник, в ході гри змінює правила. Та й грає вона не за правилами, а «по понятіях»… То Ратуша була проти збільшення кількості видів спорту, збільшення кількості тренерського колективу, а тут – на тобі: школу №3 «дайош!». Причому, додають види спорту, під які немає матеріально-технічної бази: байдарки та каное. Є десь на балансі байдарки, яким по 40 – 50 років, з яких залишились заржавілі «ріжки та ніжки», та в яких нормальні батьки боятимуться випустити дитину в порядну калюжу на вулиці Лисенка під час дощів. А взимку? Де тренажери для зимового тренування? Сніг лопатами гребсти? А вчитель з цього виду спорту взимку сніг прогортатиме? Без зарплати? Тренерський колектив з існуючої нині ДЮСШ на бульварі Лесі Українки, як найбільший протестувальник дій Ратуші, буде розпорошено поміж школами. Хоча й сьогодні їх стараються перетягнути кого «довгим рублем», кого – владою, кого – обіцянками... Та який той «рубль» задовгий – відомо всім, та й «обіцянка – цяцянка»… А отже, незабаром Ратуша оголосить конкурс на посади директорів для «відсіву неугодних». Відомо ж наперед, що конкурсна комісія своя, «заратушована» під «незалежні» кольори, буде зібрана з своїх коломийських слухняно-підлабузницьких «спеціалістів широкого профілю». Про професіоналізм мова не йтиме, бо головним буде вміння стояти по «стійці в позі Z» при появі високого чиновника з кабінету Ратуші. Ось такі нововведення тягнули «за вуха» на сесії 13 липня, мотивуючи, що інакше до першого вересня не буде зареєстровано статути і не буде можливості організувати робочі місця й набір дітей. Все це прикривалось парасолькою «необхідності масовості спорту» в місті, доступності для кожного. А як же тоді рішення Коломийської міської ради від 27.01.2015 року про встановлення щомісячної батьківської плати? Коли приймали його – про масовість та доступність не думали? Доспішились до того, що забули «протягнути» через депутатську профільну комісію, яку в поспіху та при наполяганні окремих депутатів все-таки скликали за годину до сесії. Тобто, о 9:00 – депутатська комісія, о 10:00 – сесія. Всі заперечення депутата Коломийської міської ради Ігоря Ільчишина щодо відсутності грошей на фінансування як матеріально-технічної бази, так і на фонд заробітної плати – залишилось поза межами досяжності вух Ратуші. Вона, та небожителька, вперлась і руками, і ногами, а здебільшого «рогами». І як у відомій казці про ріпку: намучились цілий день, а ріпка сидить собі, як пень… Та вже на самій сесії на бік розумних доказів п. Ільчишина стали переходити інші депутати. Громада, котра теж була присутня і відстоювала наше спільне історичне минуле, надбання, пріоритет міста, майбутнє спорту, вимагала проведення громадських слухань. Більшістю голосів депутати навіть надали слово директору ДЮСШ №1, заслуженому тренеру України Василеві Хмуляку, який теж просив не руйнувати єдину базову школу міста, що показує результати, відомі на цілу Україну. Підтримку Коломийська ДЮСШ отримала і від Міністерства молоді та спорту, в чиєму листі відзначено: «З огляду на те, що Коломийська дитячо-юнацька школа №1 має відповідну матеріально-технічну базу, певні традиції та досягнення щодо підготовки спортсменів дитячо-юнацького та резервного спорту, відділення боротьби вільної цієї школи є базовим з підготовки національної збірної команди України, Міністерство заперечує щодо здійснення оптимізації Коломийської ДЮСШ №1 та №2 та просить вишукати можливість щодо збереження діючої мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл м. Коломиї». Децентралізована Ратуша лист проігнорувала. Питання громадських слухань на голосування депутатами Ратуша не допустила, «від гріха подалі», бо ще чого доброго депутатська більшість «вибрикне»… Та останнє слово все ж таки залишалося за депутатським корпусом: зберегти чи ні школу з її шістдесятилітньою історією, з тренерським колективом, який насправді працює переважно на голому ентузіазмі. Бо той, чиї діти відвідували спортивні секції ДЮСШ №1, добре знає, як тяжко через переповнення охочими займатись гімнастикою, боротьбою, записати дітей у згадані секції. І от, коли Ратуша зрозуміла, що план щодо впровадження розвалу єдиної реальної, а не віртуальної школи з 40 – 50% матеріальним забезпеченням близький до провалу, що депутати переходять на бік школи, що от-от буде підтримана ідея громадських слухань, – голова фракції «Батьківщини» просить перерву. Міському голові зі сцени завжди добре видно, хто і чого хоче. Питання громадських слухань він проігнорував, а от «своїм» для подальшого просування плану по знищенню школи №1 – оголошено перерву. Одразу ж покірні «васали» заскочили повним складом на сцену, ближче до влади, подалі від народу, Ратуша їх «підпрасувала» і … наслідок голосування. Отже, шановні коломияни, віртуальному, постеленому у вигляді червоного килимка під ноги Ратуші спорту – БУТИ! Добре, щоб тільки банківські картки на згадані види спорту відкрили теж віртуальні, а не реальні… Олександра БАЗЮК