За словами Ігоря Слюзара, ставити таку петицію на голосування немає законних підстав, адже згідно із законом про місцеве самоврядування, ініціатором звільнення секретаря може бути депутат міськради, міський голова або сам секретар напише заяву. Ще одним аргументом проти, за словами мера, була відсутність на сесії авторки петиції, хоча згідно із законом це необов’язково. Перед сесією пошукова команда міської ради взялася шукати ініціатора петиції. «Ми провели дослідження, – каже міський голова, – і дізналися, що у Коломиї є лише одна Іванова Ольга Юріївна. І вона переконує, що не подавала цієї петиції».
Не будемо заглиблюватися у юридичну казуїстику. Однак з боку це все вигладало сумнівно – так наче міська влада робить все, щоб тільки не розглянути петицію, яка набрала необхідну кількість голосів. Тоді це викликало обурення в частини громади, постало цілком справедливе питання: для чого вся ця система електронних петицій, якщо завжди можна знайти причину проігнорувати ту з них, яка не до вподоби владі. Це, власне, крок до дискредитації самої ідеї електронних петицій.
Петро Крив’юк, депутат міської ради, не вважає, що відмова голосувати єдину петицію, яка набрала необхідну кількість голосів, – це дискредитація. На його думку, петиція щодо Любомира Жупанського суперечила Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», тому по суті й не розглядалась. Потрібно, щоб модератором сайту петицій був фаховий юрист і ще на стадії реєстрації пояснював заявникові про перспективи такої петиції, каже пан Петро.
Крім цього, недоліком системи є мала поінформованість містян про існування петицій і непідготовленість більшості до їхнього застосування. На розгляд сесії потрапила тільки одна петиція, і я не бачу перспективи потрапляння на розгляд бодай ще одної з зареєстрованих нині петиції. І не тому, що висвітлені там питання неактуальні, навпаки, більшість петицій подають непогані ідеї. Виконавча влада повинна моніторити зареєстровані петиції, щоб бути в курсі, що хвилює громадськість, навіть без набрання таких звернень громадян необхідної кількості голосів, вважає пан Крив’юк.
Тамара Базюк, депутат міської ради від радикальної партії? каже, що з огляду на кількість петицій на офіційному веб-сайті Коломийської міської ради можна зробити висновок, що у порівнянні з іншими містами жителі Коломиї не беруть активної участі в зміні благоустрою міста, у тому, щоб пропонувати на розгляд питання, які є найбільш наболілими і потребують термінового вирішення. На це є багато причин, каже пані Тамара. Одна з них та, що навіть у разі набрання петицією необхідної кількості голосів ще невідомо, чи не будуть введені в дію «новації», котрі дозволять розглянути її формально. Так, наприклад, сталося, каже пані Тамара, при розгляді петиції міською радою 8 червня цього року. Міський голова безпосередньо в день розгляду петиції вніс додатковий пункт щодо необхідності фізичної присутності самого автора петиції, а також надання йому вступного слова на сесії. Такі нововведення більше нагадують дитячі ігри, продовжує пані Тамара, коли переможець відомий наперед, бо правила гри постійно змінюються під час самої гри. В народі таку гру називають «в одні ворота». Тому зневіра людей щодо відкритості місцевої влади цілком реальна, вважає пані Базюк.
Ось така ситуація із запровадження у Коломиї таких віянь часу, як електронні петиції. Дуже б хотілося, аби вони запрацювали так як і треба, а не стали формальністю чи дишлом, яке повертають так, як комусь вигідно.
Віктор ФІТЬО 
На якість взаємин між владою та громадою нарікання були завжди. Фраза про те, що влада не дослухається до громади в умовах української, та й коломийської в тому числі, політики, стала такою собі мантрою. Тому запровадження електронних петицій на сайті міської ради виглядало доволі ефективним інструментом для того, щоб voix populis у коридорах влади зазвучав голосніше, а діалог став конструктивнішим. Однак не так сталося, як гадалося, і хороша в принципі річ у наших умовах застрягла. Як казав один колоритний коломийський персонаж, електронна демократія в нашому місті померла при народженні.
Ідея електронних петицій дуже проста – на сайті міської ради реєструють певну вимогу чи звернення мешканців міста до міської влади, і якщо це звернення набере певну кількість голосів, влада повинна на нього відреагувати. Конкретні розмови про запровадження таких петицій у Коломиї розпочалися перед виборами. Тоді це було майже в усіх передвиборчих програмах. Вибори минули, а громадськість цю модну ідею не залишила, тож у новообраної влади іншого вибору, як впровадити систему електронних петицій, не було.
Як розповів Тарас Кухтар, керуючий справами виконкому, кожен коломиянин на спеціальному ресурсі може зареєструвати своє звернення чи пропозицію. Якщо за три місяці це звернення підтримають 200 осіб, то Коломийська міська рада повинна цю петицію розглянути на своїй сесії. Однак саме тут і з’явилася перша проблема. Петиція не одразу з’являється на сайті, а спершу потрапляє до відділу інформаційної політики, який є модератором цього процесу. Працівники відділу вивчають петицію та подають її на розгляд спеціальною робочою групою. Саме ця група і визначає, чи публікувати петицію на сайті, чи ні. Петиція має відповідати Закону України про звернення громадян та порядку розгляду електронних петицій – не містити нецензурної лексики, не порушувати національної безпеки, не розпалювати міжетнічної ворожнечі, і що головне – чи її вирішення входить до компетенції міської ради. Якщо петиція відповідає вищевказаним вимогам, вона з’являється на сайті.
Отут і виникає перше запитання стосовно цензури. Якщо саме міська влада вирішує, яку петицію публікувати, а яку ні, то де гарантія, що петиції, які просто будуть не до вподоби міським очільникам, просто будуть «спускати по гальмах»? Такого нема – запевняють у ратуші, а фільтр мусить бути. Адже петицію можна написати стосовно будь-чого, але чи має міська рада повноваження це вирішити… Головним критерієм відбору петицій якраз є те, чи належить порушене у зверненні питання до повноважень міської ради, каже пан Кухтар.
Ще більше сумнівів щодо електронних петицій у Коломиї зародилося після «історичної події», яка відбулася 8 червня. Тоді, нагадаю, міська рада розглядала першу петицію, яка назбирала необхідні 200 голосів. Це була вимога звільнити з посади секретаря міської ради Любомира Жупанського. Всі очікували, що міський голова дослухається до вже згаданого нами voix populis і просто поставить питання на розсуд депутатів, як і вимагає петиція. Однак цього зроблено не було – влада взялася здійснювати обхідні маневри і шукати причини проігнорувати електронну петицію. Маневри вдалися.
За словами Ігоря Слюзара, ставити таку петицію на голосування немає законних підстав, адже згідно із законом про місцеве самоврядування, ініціатором звільнення секретаря може бути депутат міськради, міський голова або сам секретар напише заяву. Ще одним аргументом проти, за словами мера, була відсутність на сесії авторки петиції, хоча згідно із законом це необов’язково. Перед сесією пошукова команда міської ради взялася шукати ініціатора петиції. «Ми провели дослідження, – каже міський голова, – і дізналися, що у Коломиї є лише одна Іванова Ольга Юріївна. І вона переконує, що не подавала цієї петиції».
Не будемо заглиблюватися у юридичну казуїстику. Однак з боку це все вигладало сумнівно – так наче міська влада робить все, щоб тільки не розглянути петицію, яка набрала необхідну кількість голосів. Тоді це викликало обурення в частини громади, постало цілком справедливе питання: для чого вся ця система електронних петицій, якщо завжди можна знайти причину проігнорувати ту з них, яка не до вподоби владі. Це, власне, крок до дискредитації самої ідеї електронних петицій.
Петро Крив’юк, депутат міської ради, не вважає, що відмова голосувати єдину петицію, яка набрала необхідну кількість голосів, – це дискредитація. На його думку, петиція щодо Любомира Жупанського суперечила Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», тому по суті й не розглядалась. Потрібно, щоб модератором сайту петицій був фаховий юрист і ще на стадії реєстрації пояснював заявникові про перспективи такої петиції, каже пан Петро.
Крім цього, недоліком системи є мала поінформованість містян про існування петицій і непідготовленість більшості до їхнього застосування. На розгляд сесії потрапила тільки одна петиція, і я не бачу перспективи потрапляння на розгляд бодай ще одної з зареєстрованих нині петиції. І не тому, що висвітлені там питання неактуальні, навпаки, більшість петицій подають непогані ідеї. Виконавча влада повинна моніторити зареєстровані петиції, щоб бути в курсі, що хвилює громадськість, навіть без набрання таких звернень громадян необхідної кількості голосів, вважає пан Крив’юк.
Тамара Базюк, депутат міської ради від радикальної партії? каже, що з огляду на кількість петицій на офіційному веб-сайті Коломийської міської ради можна зробити висновок, що у порівнянні з іншими містами жителі Коломиї не беруть активної участі в зміні благоустрою міста, у тому, щоб пропонувати на розгляд питання, які є найбільш наболілими і потребують термінового вирішення. На це є багато причин, каже пані Тамара. Одна з них та, що навіть у разі набрання петицією необхідної кількості голосів ще невідомо, чи не будуть введені в дію «новації», котрі дозволять розглянути її формально. Так, наприклад, сталося, каже пані Тамара, при розгляді петиції міською радою 8 червня цього року. Міський голова безпосередньо в день розгляду петиції вніс додатковий пункт щодо необхідності фізичної присутності самого автора петиції, а також надання йому вступного слова на сесії. Такі нововведення більше нагадують дитячі ігри, продовжує пані Тамара, коли переможець відомий наперед, бо правила гри постійно змінюються під час самої гри. В народі таку гру називають «в одні ворота». Тому зневіра людей щодо відкритості місцевої влади цілком реальна, вважає пані Базюк.
Ось така ситуація із запровадження у Коломиї таких віянь часу, як електронні петиції. Дуже б хотілося, аби вони запрацювали так як і треба, а не стали формальністю чи дишлом, яке повертають так, як комусь вигідно.
Віктор ФІТЬО
За словами Ігоря Слюзара, ставити таку петицію на голосування немає законних підстав, адже згідно із законом про місцеве самоврядування, ініціатором звільнення секретаря може бути депутат міськради, міський голова або сам секретар напише заяву. Ще одним аргументом проти, за словами мера, була відсутність на сесії авторки петиції, хоча згідно із законом це необов’язково. Перед сесією пошукова команда міської ради взялася шукати ініціатора петиції. «Ми провели дослідження, – каже міський голова, – і дізналися, що у Коломиї є лише одна Іванова Ольга Юріївна. І вона переконує, що не подавала цієї петиції».
Не будемо заглиблюватися у юридичну казуїстику. Однак з боку це все вигладало сумнівно – так наче міська влада робить все, щоб тільки не розглянути петицію, яка набрала необхідну кількість голосів. Тоді це викликало обурення в частини громади, постало цілком справедливе питання: для чого вся ця система електронних петицій, якщо завжди можна знайти причину проігнорувати ту з них, яка не до вподоби владі. Це, власне, крок до дискредитації самої ідеї електронних петицій.
Петро Крив’юк, депутат міської ради, не вважає, що відмова голосувати єдину петицію, яка набрала необхідну кількість голосів, – це дискредитація. На його думку, петиція щодо Любомира Жупанського суперечила Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», тому по суті й не розглядалась. Потрібно, щоб модератором сайту петицій був фаховий юрист і ще на стадії реєстрації пояснював заявникові про перспективи такої петиції, каже пан Петро.
Крім цього, недоліком системи є мала поінформованість містян про існування петицій і непідготовленість більшості до їхнього застосування. На розгляд сесії потрапила тільки одна петиція, і я не бачу перспективи потрапляння на розгляд бодай ще одної з зареєстрованих нині петиції. І не тому, що висвітлені там питання неактуальні, навпаки, більшість петицій подають непогані ідеї. Виконавча влада повинна моніторити зареєстровані петиції, щоб бути в курсі, що хвилює громадськість, навіть без набрання таких звернень громадян необхідної кількості голосів, вважає пан Крив’юк.
Тамара Базюк, депутат міської ради від радикальної партії? каже, що з огляду на кількість петицій на офіційному веб-сайті Коломийської міської ради можна зробити висновок, що у порівнянні з іншими містами жителі Коломиї не беруть активної участі в зміні благоустрою міста, у тому, щоб пропонувати на розгляд питання, які є найбільш наболілими і потребують термінового вирішення. На це є багато причин, каже пані Тамара. Одна з них та, що навіть у разі набрання петицією необхідної кількості голосів ще невідомо, чи не будуть введені в дію «новації», котрі дозволять розглянути її формально. Так, наприклад, сталося, каже пані Тамара, при розгляді петиції міською радою 8 червня цього року. Міський голова безпосередньо в день розгляду петиції вніс додатковий пункт щодо необхідності фізичної присутності самого автора петиції, а також надання йому вступного слова на сесії. Такі нововведення більше нагадують дитячі ігри, продовжує пані Тамара, коли переможець відомий наперед, бо правила гри постійно змінюються під час самої гри. В народі таку гру називають «в одні ворота». Тому зневіра людей щодо відкритості місцевої влади цілком реальна, вважає пані Базюк.
Ось така ситуація із запровадження у Коломиї таких віянь часу, як електронні петиції. Дуже б хотілося, аби вони запрацювали так як і треба, а не стали формальністю чи дишлом, яке повертають так, як комусь вигідно.
Віктор ФІТЬО