Цей колоритний на вигляд чоловік крокував повільно містом, вірніше його центральною, історичною частиною. Щось східне пізнавалося в неголеному обличчі, в уважних чорних очах, що не могло заховатися за скельцями великих окулярів. Неспішно розглядаючи кам’яниці, він наче вгадував знайомі контури, так, немов колись уже бував тут, можливо в якомусь сні, або в іншому житті. Принаймні, так здавалося йому самому. Однак, до Коломиї він потрапив вперше, майже випадково. Не розуміючи свого стану, чоловік йшов, шукаючи щось чи когось і не знаходив… Це був Душан Штефанек – головний диригент словацької національної опери. Вперше, перед приїздом в Коломию, у квітні 2014 року, він дав благодійний концерт в Івано-Франківську, на потреби постраждалих майданівців та вояків, які стоять на східних кордонах України. З ініціативи нашого гостя, спільно з оркестром обласної філармонії, було також перераховано кошти для пошиття форми морським піхотинцям, передислокованим з Феодосії. Після концерту в переповненому Народному домі довго не вщухали овації, влаштовані зворушеними коломиянами на честь маестро Душана. Вдруге наш благодійник і музикант прибув до нас восени наступного року. Після чергового виступу ми зустрілися й довго розмовляли про незабутні коломийські відвідини, враження від них, а також про його родовід … Дідусь Душана, по батьковій лінії Мілан Ростіслав Штефанек (1880-1919), був вельми значимою та багатогранною постаттю на геополітичній мапі Європи на зламі XIX-XX століття, спочатку – як астроном, потім – як словацький політик, генерал французької армії, основоположник та перший міністр оборони Чехословаччини. Про це знали Штефанекові нащадки і, звичайно ж, пишалися ним. Щодо матері, то Душан знав – вона походила з гебрайського роду Фарбі. Її батько Александр Фойерман 1891 року народження, змінив прізвище на Фарбі, в той період, коли стара добра Європа опинилася під тінню нацизму. В Александра був рідний брат, всесвітньовідомий віолончеліст Емануель Фойерман. Музикознавці називають його найвидатнішим віолончелістом першої половини минулого століття. Душан Штефанек пригадує, що вперше, коли працевлаштувався на посаду диригента словацького театру й винаймав квартиру у якоїсь старенької юдейки в місті Кошице 1982 року, почув записи Емануеля Фойермана. Відтоді Душан почав збирати його платівки. Цікавився творчістю знаменитого музиканта, вивчав біографічні дані. Аж раптом від матері довідався, що цей всесвітньовідомий віолончеліст – є їхнім родичем, вихідцем з колишньої Австро-Угорської імперії... Емануель Фойерман прийшов на світ у Коломиї 22 грудня 1902 року, як подають його біографи: "у бідній юдейській родині…". Насправді нужденним їхнє життя важко назвати, якщо взяти до уваги той факт, що в своєму помешканні Фойермани мали служницю і піаніно. Та й саме середовище було радше німецькомовне, аніж типово юдейське, як, зрештою, повсюдно в інтелігентних колах тодішньої Галичини. Про це відомо з його епістолярної спадщини. Старший син Фойерманів Зиґмунд вже з раннього віку проявив себе, як скрипаль. Мабуть це й стало причиною виїзду сім’ї з Коломиї. Їхня мета – цісарсько-королівська консерваторія у Відні. Про його малолітнього брата Емануеля Фойермана розповідали, як він вперше побував на якомусь концерті класичної музики. Найбільше йому сподобалася віолончель і він заявив, що хоче навчитися грати на цьому інструменті. Невдовзі обдарований хлопець в дуеті зі старшим братом виконували у Віденській філармонії складну партитуру "Другий концерт Брамса". У шістнадцять років Емануель настільки оволодів музикою, чи то музика володіла ним, що його призначили професором з класу віолончелі Кельнської консерваторії – одного з найпрестижніших закладів тогочасної Європи. Інші джерела вказують на Берлінську вищу музичну школу. Як там насправді було – достеменно невідомо. Знаємо, що в Берліні Емануель Фойерман прожив чимало років. Та націонал-соціалісти вже розпочали полювання на таких, як він, й тому залишався "вільний світ". Отож, спочатку був Лондон, а далі Нью-Йорк. Тут він вповні реалізував свої можливості. Спосіб життя вів доволі гламурний, як сказали б сьогодні, був амбітним, наполегливим, багато гастролював, займався саморекламою, любив швидкісні автомобілі, отримав премію "Ґремі", сягнув справжньої слави та багатства – і помер в досить молодому віці. 1942 року йому сповнилося 40… Післяслово. Відгукнувшись на запрошення дати благодійний концерт класичної музики у Коломиї, словацький диригент національної опери Душан Штефанек й гадки не мав, що це давнє місто тісно пов’язане з його родиною, а саме з прадідусем по маминій лінії, віолончелістом Емануелем Фойерманом. Тому з перших кроків старою бруківкою воно видалося йому таким загадково знайомим, а тепер ще й близьким. "Я ніби повернувся додому, до міста, яке покинув ще дитиною", – сказав мені на прощання мій новий знайомий Душан Штефанек. Василь НАГІРНИЙ