ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Дорога з Печеніжина на Слободу – мрія каскадера

Нікчемний стан доріг на Коломийщині – нині головний тренд усіх соціальних тем і заточене вістря проти влади різних рівнів. Однак, якщо в самій Коломиї за дороги взялися серйозно і влада пообіцяла до середини літа зробити з них лялечку, то в деяких населених пунктах району з цим ділом глуха безнадія і просто розпач. Відрізок проїжджого шляху Печеніжин-Рунґури-Слобода – катастрофа для місцевого населення й знахідка для каскадерів. По ньому можна проводити турніри з долання перешкод у вигляді глибоких вибоїн та дорожніх зсувів. Тепер серйозно. Мешканці не на жарт занепокоєні, що незабаром перевізники відмовляться у цьому напрямку везти пасажирів. Так, водій автобуса "Коломия вокзал – Слобода" скаржиться, що вимушений щовечора після рейсу ремонтувати свій транспорт.   Власник однієї іномарки зізнається, що цією дорогою йому незручно їхати з дівчатами в салоні, бо матюки вилітають з рота вже автоматично. Ось, що каже староста Слободи Роман Боянчук: – Я безліч разів звертався до депутатів усіх рівнів, до Кабміну, виносив питання стану дороги на сесії Печеніжинської ОТГ, та результат нульовий. Всі кошти, виділені на дороги для сіл Печеніжинської об’єднаної громади, осідають в казні Печеніжина. Цього вже року на нашу дорогу держава виділила півтора мільйона гривень, ще стільки ж добилися обласні депутати. А де ці кошти – у Печеніжині… Крім катастрофічного стану дороги на відрізку Рунґури-Слобода, там обвалюється берег річки протяжністю з півтора кілометра. А на окремих ділянках річка "з’їла" впоперек уже майже півдороги. "У 2017-му році приїжджали до Слободи спеціалісти різних відділів МНС, – мовить староста, – обстежували прибережні смуги, кивали занепокоєно головами, бо визнали окремі ділянки аварійними, сфотографували й обіцяли виготовити документацію на проведення берегоукріплення. Але справа не рушилася ані на крок…". Востаннє у Слободі бралися за берегоукріплення, як була велика повінь у 2008-му. Почати роботи – почали. Але на тому стало. Зате тепер, як пам’ятка широко розгорнутому фронту робіт, на узбіччі стоїть купою металобрухту те, що десять років тому ще було екскаватором і копало рови. Вся біда в тому, що дорога, про яку йдеться, – у державному підпорядкуванні, тому за її ремонт може братися лише обласна держадміністрація. Держава щось там підкидає, але гроші йдуть, як було сказано на початку статті, в спільну скарбничку Печеніжинської ОТГ. А звідти ні до Рунґурів, ні до Слободи вже не доходять.   АВТОР: Андрій МАЛАЩУК