Додому Новини Дідова Хатчина: як високо у Карпатах творять креативний простір

Дідова Хатчина: як високо у Карпатах творять креативний простір

0
Поділитися

Майже два роки тому Олег Луканюк та Дарина Фурманюк вирішили перетворити звичайне обійстя в селі Яворів Косівського району на мистецьку резиденцію, пише Курс.

Чи вдалося це зробити в горах за сотню кілометрів від Івано-Франківська?

Don Yapon

Як з’явилася ідея 

Ділянка, на якій звели “Дідову Хатчину”, дісталася засновнику проекту Олегу Луканюку у спадок від дідуся. Саме тому простір отримав таку назву. Чоловік вже давно хотів щось робити у цій місцині. Якось розповів про своє бажання співзасновниці ініціативи Дарині Фурманюк. Під час тієї розмови й виникла ідея простору.

Олег Луканюк

“Ми вирішили створити місце, у якому кожен міг би певний час жити, творити й працювати. Власне у такий спосіб сприяти зростанню цього проекту”, – зазначає Дарина.

У вересні цього року “Дідовій Хатчині” виповниться два роки. За цей час засновникам вдалося суттєво змінити простір довкола. Коли запускали проект, на території була лиш старенька хата. Пізніше звели нову домівку й стайню, почали будувати майстерню й баню, посадили город і завели овець.

“Нам хотілося, щоб у “Дідовій Хатчині” було щось живе. Вирішили купити п’ять овець, ще десять народилося вже тут. Знайшли їм пастуха – румунську карпатську вівчарку Цімбора. Зараз думаємо придбати сюди мангалиць – угорських свиней”, – розповідає Дарина.

Нову хату почали зводити минулого літа. Проект дому розробив друг Олега. Внутрішнє планування чоловік продумував сам. “Олег вирішив, що все, що споруджуватиметься на цій території, має бути збудоване за традиційною гуцульською технологією. Матеріали завозили машиною та коником. Хату зводили місцеві майстри”, – говорить Дарина.

Коли територія обжилася, Олег та Дарина вирішили, що “Дідовій Хатчині” потрібен постійний нагляд. “Ми написали в інтернеті, що шукаємо ґазду. На оголошення першим відгукнувся мій хороший знайомий – Володя. Він страшенно мріяв про таке місце. Сказав, що може приїхати сюди на чотири місяці, а прожив тут удвічі довше”, – розповідає Дарина.

Дарина Фурманюк

Зараз за господарством наглядає Олексій Карлицький. “У мої завдання входить підтримка чистоти, рубання дров, невеликий ремонт, роботи на городі, догляд за вівцями. Останні, до речі, виявилися досить самодостатніми тваринами. Улітку на них йде кілька хвилин на день, взимку – трішки більше”, – говорить Олексій.

У “Дідовій Хатчині” поки немає світла. Проведення електрики до домівки коштує надто дорого. Встановлення сонячних панелей – теж не дешево, але більш бюджетно. Завдяки кампанії на “Спільнокошті” засновникам вдалося назбирати половину потрібної суми. Для фінансування іншої частини Олег та Дарина будуть шукати додаткові джерела.

“Зараз у нас є генератор, який ми час від часу вмикаємо. Але він шумить й вимагає багато бензину. Тож хочемо поставити щось більш стабільне”, – розповідає Дарина.

Хто приїздить до Яворова

Приїхати до “Дідової Хатчини” може будь-хто.

“Ми попереджаємо людей про певну аскезу – відсутність світла, туалет на вулиці, літній душ. Нам не доводиться самостійно фільтрувати публіку. Із цим завданням чудово справляється сам “формат” місця”, – зазначає Олег.

Зазвичай у “Дідову Хатчину” приїздять невеличкими компаніями. Коли відбуваються тематичні заїзди, кількість людей збільшується. Хтось зупиняється на кілька днів, хтось на тиждень. “Щоб справді зрозуміти це місце, треба залишитися тут хоча б на місяць”, – додає Олексій.

Перебування у “Дідовій Хатчині” безкоштовне. “Якщо людина захоче, вона може лишити гроші чи попрацювати у нас. Наприклад, порубати дрова. А може й просто поїхати додому, ми нічого не скажемо”, – говорить Олексій.

“Дідова Хатчина” від початку не викликала жодних пересторог у місцевих. “Люди знали родину, яка жила тут до цього. Олег ще до створення проекту був із усіма знайомий“, – розповідає Дарина.

За два роки зв’язок із місцевою громадою тільки зміцнився. “Люди тут дуже добрі й відкриті. З ними неможливо не знайти спільну мову. Вони завжди готові прийти на допомогу: підтримати фізично й морально. Можуть чимось нагодувати, щось допомогти будувати”, – говорить Олексій.

“Ми за можливості інформуємо людей про наші заходи. Узимку, наприклад, кликали дітей розмальовувати пряники. Снігу лежало по коліна, тож чекали п’ять-шість чоловік на кілька годин. А прийшло аж шістнадцять дітей. Ми провели з ними весь день”, – розповідає Дарина.

Діти були настільки задоволені, що засновники проекту вирішили влаштовувати подібні заходи і надалі.

Засновники і друзі

Дорослим “Дідова Хатчина” допомагає заробити гроші. “У Яворові здавна роблять ліжники, але їх оформлення, наприклад, не зрозуміле Сходу. Ми створюємо дизайн, на який буде попит. Таким чином виробляємо пропозицію від Гуцульщини, якої на ринку зараз майже немає, і допомагаємо місцевим заробляти”, – розповідає Олексій.

Майстер-клас з ліжникарства

У “Дідовій Хатчині” регулярно проходять майстер-класи. Їх проводять майстри з Косова та Яворова. Гостей “Дідової Хатчини” знайомлять з ремеслами, поширеними на Гуцульщині. А саме – ліжникарством, гончарством, різьбярством. Із часом засновники проекту планують розширити коло ремесел.

Ірина САВЧЕНКО
Фото надані засновниками простору
Матеріал підготовлено в рамках Програми національних обмінів за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії (США)