Не одна жінка мріяла б одягнути на шию бодай якусь з прикрас художниці-ювелірки зі Львова Слави Салюк, яка привезла свою колекцію на експозицію до музею Гуцульщини й Покуття. Колекцію, власне, складають роботи самої художниці та її батька Любарта Ліщинського, котрий давно помер, залишивши у спадок донці неприборкану пристрасть до екзотичних нашийних прикрас. Ці прикраси – намиста, медальйони, згарди – зроблені з кулькових пацьорків народів Африки, Індії, Індонезії, Непалу, Афганістану та різних екваторіальних островів. Матеріал намистин – перламутр, венеційське скло, бірюза, агат, смальта тощо. До композиції намиста, чи згарди входять крім пацьорків металеві прикраси, переважно - хрести найрізноманітнішої конфігурації з бронзи, з позолоти, зі зрібла. Та ось, що дивує, і на цьому наголосила авторка прикрас: хрести коптських народів, народів північної Африки вражаюче схожі своєю орнаментикою на гуцульські хрести. Хрестики берберів-кочівників та хрестики горців-гуцулів просто ідентичні. Неймовірно, але факт. Автор: Іван ДЖИНДЖУРА