Як тільки книги почали друкувати на папері, їхній формат було здебільшого стандартизовано — а для друку використовувалося складання аркушу паперу 4 рази по 4. Так утворювалися 16 аркушів малого формату. У випадку, якщо перший зшиток із 16 листків (де був і титульний аркуш із назвою книжки, автором та позначкою книгозбірні чи друкарні) губився, ідентифікувати книжку можна було за екслібрисом на 17 сторінці (на початку другого друкарського аркуша). Деякі з інтернет-джерел твердять, що подібна практика фіксується ще для книжок, виданих у ХІХ столітті, йдеться на сайті 5books.club.
Як рахується авторський аркуш, друкарський аркуш та до чого тут 17 сторінок?
В поліграфії та видавничій справі є поняття друкарського аркуша. В пост-радянській практиці авторський аркуш дорівнює 40 тис друкарських знаків (чому ми кажемо «в пост-радянській»? Бо друк та верстка і досі здійснюється за ГОСТами, встановленими за часів СРСР).
Паперовий аркуш — одиниця для розрахунку кількості паперу на друк; позначається в сантиметрах ширини та довжини. Залежно від кількості згинів та вихідного формату паперу (А0, А1, А2 тощо) розмір готової книги складає 1/2, 1/4, 1/8, 1/16 тощо. З 17 сторінки починається другий аркуш, тому її проштамповують так само, як 1 сторінку книги.
Вітчизняна практика верстки та книгодруку послуговувалась для визначення форматів положеннями ГОСТ 1342-68 «Папір для друку. Формати». В ньому є 7 форматів (в см): 60 х 84; 60 х 90; 70 х 90; 70 х 100; 70 х 108; 75 х 90; 84 х 108.
Обліково-видавничий аркуш = 40 тис знаків = 700 рядків віршованого тексту = 3 тис см2 графічного матеріалу.
Чи правда, що мітки на 17-й сторінці були до появи паперових книжок?
Інформація з відкритих інтернет-джерел говорить про різне, але деякі дослідники твердять, що екслібриси на 17 сторінці ставили ще в книжках, які взагалі не були надруковані на друкарському верстаті, а писалися від руки (і навіть є згадки про подібні мітки в книжках, які були на дощечках чи табличках з глини). Найбільш ймовірно, такі позначки мали позначати обмежені наклади книжок чи належність їх до книгозбірні одного власника (або одного майстра, котрий такі книжки виготовляв).
Чим штамп на 17-й сторінці можна замінити?
В порядку експерименту можемо припустити, що подібні штампи можна було би замінити QR-кодами, наліпками із магнітною стрічкою (як в магазинах із книжками) чи штрих-кодами для сканування. Хоча здається нам, що практика «проштамповувати» книжки в традиційних українських бібліотеках збережеться ще надовго.