20 серпня виповнилося б 80 років видатному поетові лауреатові Шевченківської премії нашому земляку Тарасові Мельничуку. Виповнилося б, якби, зламаний хворобами, бездомний і самотій, цей вічний бунтівник не покинув непривітний для себе світ.
Про коло близького оточення Мельничука не раз згадувано, тільки чомусь, зазвичай, "соромливо" оминають увагою людину, яка надала поетові прихисток у своєму помешканні в останні дні його коломийського життя - колишню вчительку і давню знайому Мельничука Ірину Том'як. А ця жінка багато могла б розповісти. Але мова наразі не про неї.
Про Тараса Мельничука написано й надруковано чимало з тієї причини, що постать занадто харизматична, аби про неї мало писати й мало згадувати. Його біографія також досить відома - незавершене навчання в Чернівецькому університеті, незавершений курс у Московському літературному інституті, зате вповні завершені два терміни відсидки: один за антирадянщину, другий - за хуліганство (спровокована кадебістами бійка в уторопській забігайлівці). Десь на початку осені вийде друком книга спогадів про поета, яку упорядкував голова обласної спілки письменників Євген Баран.
Життя Тараса Мельничука - благодатний грунт для розповідей і вигадок про нього. Бо мав таку вдачу, що вів "роздольний" спосіб життя, особливо, коли згоріла дотла його батьківська хата. Відтоді Тарас ночував у друзів, просто у випадкових знайомих. І писав свої геніальні й розхристані поетичні рядки, часто залишаючи їх там, у кого ночував. Найдосконаліші вірші зібрав Іван Малкович і видав їх у книжці "Князь роси", за що Мельничук був удостоєний Шевченківської премії. Слабші вірші патріотичного змісту тепер часто декламують у школах, не зауважуючи їхньої літературної недовершеності.
Буквально перед смертю поет потримав у руках свою щойно видрукувану книжку "Чага", яка була особливо для нього дорогою, - її рукопис був колись конфіскований каральними органами, а офіційно йому повернутий на початку дев'яностих особисто з рук заступника начальника СБУ Косівщини.
У день поетового вісімдесятиліття на його батьківську вотчину, де він і похований, їхала делегація з Коломийщини - зо 20 осіб. На могилі відправлено панахиду. Пам'ятний захід проведено й на подвір'ї школи в Уторопах за участю письменників з Києва, Чернівців, Івано-Франківська, Вижниці, Косова.
Рівнем свого неприборканого поетичного таланту Тарас Мельничук і донині залишається недосяжним для поетів. У його крок неможливо ступити, як і повторити його життя. Бо Мельничук, - це стихія.
Андрій МАЛАЩУК