ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

5 трендів 2017 року: як встигнути за світом, що змінюється на очах

Технічний прогрес не означає прогресу ментального й соціального. На ці виклики, старі й нові, у 2017-му світ уже пропонує нові відповіді. Поки що Україна залишається в позиції того, хто спостерігає чи, в кращому разі, наздоганяє передові підходи й рішення. Громадське.Світ відстежує тренди 2017-го, зокрема те, що роблять у тих чи інших країнах та владних центрах для того, щоб дати раду актуальним проблемам сьогодення. ПРОТИДІЯ ФЕЙКАМ У 2017-му дати світові приклад того, як можна протистояти поширенню "фейкових новин", вирішили німці. Для них ця боротьба має особливе значення у зв'язку з парламентськими виборами восени. Тамтешні політики зробили висновок із досвіду останньої президентської кампанії в США. За визначенням Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки, в цій країні діє російська пропаганда, що переслідує чимало цілей: послабити чи дестабілізувати німецьку політичну систему, посприяти екстремістським угрупованням і партіям, ускладнити роботу федеральної влади та вплинути на політичну дискусію. Для досягнення цих цілей Кремль застосовує різні методи інформаційного впливу й значні фінансові ресурси, зокрема "фейкові новини". За словами політолога Андреаса Умланда, значний вплив на німецьку громадськість мають новини, що поширюються в соцмережах. Зрештою, нині це глобальний тренд. Ця інформація, а часом і дезінформація грає на емоціях і підриває довіру до раціональної дискусії. Здебільшого в німецькому сегменті інтернету від фейків страждає канцлер ФРН Анґела Меркель, розповідає Олександр Голубов, український журналіст, що співпрацює з державною телерадіокомпанією Deutsche Welle. Міністр юстиції ФРН Гайко Маас закидає соцмережам поширення великої кількості недостовірної інформації. "Facebook заробляє на «фейкових новинах» шалені гроші. Та з мільярдними прибутками пов'язана й соціальна відповідальність", - Хайко Маас, міністр юстиції ФРН в інтерв'ю Bild, грудень 2016 року. Маас наполягає: соціальні мережі повинні стежити за стрічками новин і миттєво видаляти наклепи, що підлягають судовому переслідуванню. Окрім того, міністр переконаний, що мова ворожнечі у мережі повинна розглядатися німецькими судами на такому самому рівні, що й звичайні публічні висловлювання. Пошукова система Google відреагувала на звинувачення, виділивши значні кошти організаціям, що перевіряють факти. До неї приєднався і Facebook. У листопаді 2016 року  керівництво почало боротьбу з "фейковими новинами". Втім, засновник Марк Цукерберг зауважив, що, прагнучи протидіяти брехні, вони не хочуть стати "арбітрами того, що є правдою".

КІБЕРАТАКИ: ПРИХОВАНА ВІЙНА

Потужним трендом останніх місяців є посилення кібератак. Мішенню стають державні інституції, великі політичні гравці та носії потенційно секретної інформації. Спецслужби різних країн доводять, що за багатьма з нападів стоїть Росія, використовуючи хакерство як засіб невидимої війни. Wikileaks, Сноуден, злами та злиття інформації – це тільки частина великої картини. Під час американських виборів росіяни зламали сервери Національного конвенту Демократичної партії в США та використали злиті мейли Гілларі Клінтон в інформаційній кампанії проти неї. Американські спецслужби навіть підготували звіт про масштабне втручання, що вивів з рівноваги президента Трампа. Наприкінці січня цього року стало відомо, що російські хакери зламали сервери Міністерства закордонних справ Чехії. Зловмисники мали доступ до мейлів протягом року, вільно ковзаючи скриньками 168 працівників міністерства, зокрема самого міністра Любомира Заоралека. Вкрадена інформація також могла стосуватися інших країн ЄС та НАТО. Жертвою атак також стало МЗС Італії. Напад тривав близько 4-х місяців навесні минулого року. Версія про російський слід і в цьому випадку вважається основною. Інтерес Росії може полягати в тому, щоб зрозуміти італійську політичну "кухню", аби вплинути на парламентські вибори. Є ймовірність, що позачергові вибори відбудуться влітку 2017-го. Її мрія - привести до влади в Італії своїх союзників: партію "Рух п'яти зірок" Беппо Ґрілло чи партію "Вперед, Італія" Сільвіо Берлусконі. Франція також серед можливих наступних жертв хакерів. У квітні–травні тут відбудуться президентські вибори, від яких залежить майбутнє Європи.

ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ

Епоха пост-правди поширюється разом з новими технологіями, які створюють нову реальність. Але не завжди ці технології несуть тільки дезінформацію і загрози. Одним із трендів 2017-го року може бути бум технології віртуальної реальності (VR). Піонером тут є Samsung: у різних містах світу, зокрема, й у Києві, під його егідою відкриваються кінотеатри віртуальної реальності. Тут немає екранів, натомість є пристрій Samsung Gear VR, який дозволяє бачити абсолютно інший світ. Технологія VR пропонує трохи магії: отримати досвід, який інакше ви би ніколи не отримали, бути в місці та часі, в яких ви би інакше ніколи не були. Гурт ABBA заявив, що працює над чимось абсолютно небаченим: технологією, що дозволять фанам опинитися в атмосфері їхніх концертів у 1970х роках. Alibaba, найбільша у світі онлайн-платформа продажів, запустив пристрій Buy+. Він дозволяє "роздивитися" річ, яка може бути за тисячі кілометрів від вас, – ніби вона поруч. Технологія поки в розробці, але скоро може радикально змінити ринок продажів.

СТОСУНКИ ЛЮДЕЙ І РОБОТІВ

Етичні стандарти створення, виробництва та використання роботів у сучасному світі досі не визначені. Відповідальність дослідників та дизайнерів у кращому разі регулюють різні дотичні до цієї сфери закони. Водночас, люди використовують щодалі більше носіїв штучного інтелекту: за даними Міжнародної федерації роботів, у період між 2010 та 2014 роками щороку в середньому кількість продажів роботів у світі зростала на 17 %, окремо у 2014-му – на 29 %. Ми ввійшли в епоху, коли роботи можуть самонавчатися й запускати у виробництво собі подібних. Нині функціонує промисловий інтернет, в якому машини генерують самостійно масиви даних. Ці об'єми інформації є більшими, ніж ті, які люди генерують між собою, - Микола Скиба, експерт з освітніх питань Українського інституту майбутнього.
Як приклад можна навести завод автомобільної компанії Tesla в Каліфорнії. Там нині використовують 160 промислових напівуніверсальних роботів для збирання 400 електромобілів щотижня. Їхній штучний інтелект дає змогу повністю виконувати процес зборки, але «головна кнопка» контролю за роботами – у людини. Машинний інтелект проникає навіть у ту царину, яка донедавна видавалася навіки недоступною штучному інтелекту, - творчість. Приміром, створена система Quill, що продукує журналістські тексти. Фахівці твердять, що її використовують доволі багато світових медіа.
Можна припустити, що за певних обставин машинний інтелект може виходити з-під контролю, а його розробники й користувачі з якихось причин можуть бути не в змозі реагувати на створювані ним загрози. Ті, хто від цього постраждає, - випадкові свідки, перехожі, користувачі інтернету - фактично жодним чином не захищені.
Про це задумалися, зокрема, коли торік на виставці China Hi-Tech Fair робот Little Chubby після того, як його залишили без нагляду, почав неконтрольовано пересуватися й врізався в скляну палатку, травмувавши одного з відвідувачів. У Європейському Союзі усвідомили ці загрози й почали реагувати. Нині там готують законопроект, що регулюватиме взаємини роботів та людей. 16 лютого цього року Європарламент проголосував відповідні рекомендації.
Люди мають зробити все, щоб встановити контроль і зберегти його над роботами. Останні можуть виконувати багато функцій, але головна кнопка «стоп» має бути в руках людини, - Маді Дельво-Стер, євродепутат, доповідачка Європейського парламенту з питання штучного інтелекту.
Політик наголошує, що для неї було також важливо зробити в законопроекті акцент на тому, що неприпустимо прирівнювати робота до людини. Наразі у ЄС розмірковують над створенням спеціальної агенції з роботів і штучного інтелекту.
РІВНІСТЬ В ОПЛАТІ ПРАЦІ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ
Сучасні тренди можна розглядати не лише в лінійній проекції промислового прогресу (штучний інтелект) чи інформаційного регресу (фейки й пост-правда). Певні трендові процеси мають циклічну природу. Так, уже понад століття жінки у різних формах і на різних рівнях відстоюють свої політичні й соціальні права. І сьогодні здається, ніби історія повторюється. Вже понад півстоліття в США діє Акт про рівну оплату праці жінок і чоловіків (1963). У багатьох країнах ЄС були ухвалені закони, які запроваджують квоти для жінок в державних органах управління, парламентах, наглядових радах підприємств. Втім, досі за ту саму роботу жінки й далі отримують відчутно менше чоловіків навіть у найбільш розвинених країнах.
За даними Євростату, у середньому по країнах ЄС жінки-менеджери заробляють на 23% менше за чоловіків за еквівалентні об'єми й специфіку роботи.
Лонгрід читайте тут 
Автори : ЖАННА БЕЗП'ЯТЧУК, ЯРОСЛАВ ДРУЗЮК, ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО
Фото: мережа Інтернет