Просто так потрапити далі вестибюлю приміщення на вулиці Шевченка, де ще недавно висіла табличка «Коломийський міський відділ міліції УМВС», звичайному відвідувачеві не вдасться. Ви мусите назвати себе черговому, повідомити, до кого саме і чому йдете, аж тоді черговий, зв’язавшись з працівником, якого маєте намір відвідати, покаже вам жестом на потрібні двері. У нашому випадку черговий зв’язувався з начальником відділу поліції Остапом Білейчуком, незважаючи на те що в нас була попередня домовленість про інтерв’ю. ПРО ПАТРІОТИЗМ – Строгий у вас пропускний режим, пане майоре, – не міг не зауважити я, зайшовши в робочий кабінет поліцейського начальника. – Попередніми роками, пригадую, були трохи демократичніші правила. – Попередніми роками країна не воювала, – почув у відповідь. – Ми хоч від сходу далеко, та береженого, як мовиться, Бог береже. – Знаєте, що я ще зауважив? Що рингтон у вашому мобільному з Державним гімном України. І згадав, телефонуючи вам, що в лютому 2014-ого, коли активні коломийці регулярно збиралися на віча, люди встидали даішників: чому не встановлюють на автівки синьо-жовті прапорці? Відверто кажучи, якось не дуже вірилося тоді, що мине неповних два роки – і в телефоні міліцейського начальника можна буде чути «Ще не вмерла…». – Люди, якщо є достатній запал, спроможні все вибороти. Був популярний клич «Міліція з народом!»? Був. Маємо тепер наочне підтвердження того, що його втілено в життя. Хіба з однією поправкою: уже не міліція, в поліція з народом. Ми ж не якась автономна частина суспільства, щоб жити і працювати відособлено від усіх. – Але погодьтеся, що такі речі, як національний прапорець на поліцейській автівці чи мелодія гімну в телефоні, – це ще недостатнє свідчення патріотизму…. – Гаразд, спробую навести достатнє. Сьогодні, коли ми з вами розмовляємо в цьому кабінеті, в антитерористичній операції на сході країни беруть участь дев’ятеро наших працівників: майор Вадим Василецький, старший лейтенант Руслан Данилюк, лейтенант Артур Ілюк… Вони ризикують найдорожчим – життям. Дозвольте нагадати, що підполковник міліції Роман Фурик таки віддав своє життя за те, щоб Україна була єдина. А з початку АТО працівники нашого відділу їздили на схід уже добрий десяток разів. – З яким настроєм повертаються з Донеччини наші правоохоронці? – Вони мають усвідомлення того, що виконують священну місію. Там буває по-різному, виникають складні ситуації, та нарікань по поверненні додому від хлопців я не чув. Ми ж усі знали, на що йдемо, обираючи професію правоохоронця, і якщо для Батьківщини настають важкі часи, не можемо дозволити собі ховатися за чужі спини.   ПРО ПОЛІГРАФ ДЛЯ НАЧАЛЬНИКА – Пора нам торкнутися питання, здебільшого заради якого я й прийшов, власне, у ваш кабінет. Уже понад місяць як українська міліція перейменована в поліцію. Це зроблено на догоду моді й усе обмежиться звичайною зміною вивіски на фасаді чи в галузі таки настануть структурні зміни? – Щодо нової таблички на фасаді, то її ще й немає, повісимо наступного тижня. (Розмова відбулася наприкінці минулого тижня. – Ред.). Але що процес не обмежиться зміною вивіски, то це однозначно. Питання це не одного дня, звичайно, ми перебуваємо на перехідному етапі від міліції до поліції. І прикладів того, що перехідний етап таки практично розпочався, можна навести немало. – Прошу наводити. – Хоча не скажеш, що ми й раніше дивилися крізь пальці на факт нереєстрації того чи іншого правопорушення, відтепер реєстрація злочинів і різних правопорушень на наджорсткому контролі як Івано-Франківська, так і Києва. Відбулися зміни в штатному розписі відділу, 28 посад скорочено. Вісьмох працівників довелося звільнити як таких, що не відповідають вимогам часу, несумлінно ставляться до своїх обов’язків. – Читав, що Городенківський і Тлумацький поліцейські відділки також перейшли в підпорядкування Коломиї. – Обидва ці відділення, Городенківський і Тлумацький, позбавлені вже юридичного статусу. Схожі процеси відбулись і в інших районах області. Косівському відділу поліції, скажімо, підпорядковані Верховинський і Снятинський відділення, теж позбавлені юридичного статусу. – А згадані вами скорочення несумлінних працівників пов’язані з переатестацією? – Ні, до переатестації лише готуємося, це ще попереду. Вона передбачатиме тестування на предмет обізнаності працівника з психологічною і законодавчою базою, а також співбесіду. Внутрішня безпека підготує спеціально до переатестації довідки про кожного атестованого, і в разі підозри його в корупційних зв’язках буде зроблено відповідний висновок. – Начальників поліційних відділів, тобто і вас, пане майоре, начебто перевірятимуть на поліграфі? – Я готовий, не маю нічого проти. – Але якщо поліцію фінансуватимуть так же скупо, як фінансували міліцію, навряд чи вдасться позбутися цього ганебного явища, корупції. – Справи тут мали б поліпшитися, керівництво національної поліції робить у цьому напрямку багато. Якщо наразі середня зарплатня нашого працівника до трьох тисяч гривень, то в найближчому майбутньому розраховуємо на п’ять тисяч. Змогли дозволити собі розпочати в приміщенні ремонт, міняємо на енергоефективніші вікна, встановлюємо нові двері. – Цікаво знати, коломийці можуть розраховувати на те, що і в нашому місті, як у Києві чи Львові, з’явиться з часом добре вишколений і зодягнений у привабливу уніформу поліцейський патруль? – На даний час Прикарпатський факультет Національної академії внутрішніх справ готує 200 працівників майбутньої патрульної поліції, вони нестимуть службу на території всієї області.   ПРО РОЗФОРМОВАНУ ДАІ – Як оцінюєте криміногенну ситуацію в місті й районі? – Як контрольовану. У місті цілодобово працює наряд задля охорони громадського порядку і безпеки дорожнього руху, вночі заступають на зміну два такі наряди. У Гвіздці й Отинії діють групи швидкого реагування, ще дві такі групи до кінця цього року будуть створені в Запрутській зоні й у Печеніжинському окрузі. Швидке реагування – це прибуття на місце правопорушення не пізніше як за десять хвилин після повідомлення. – На брак бензину нарікань не буде? – Не мало б бути. Відчуваємо тут допомогу і нашого головного управління, і міської й районної влади, і сільських рад. Завдяки цьому змогли організувати не одну, як раніше, а дві слідчо-оперативні групи. – Які найхарактерніші правопорушення допускають у наших селах? – Основна біда і в селі, і в місті – насильство у сім’ї. Простіше кажучи, чоловіки б’ють жінок. Вип’ють, особливо на перше-ліпше свято, – і лізуть з кулаками. Це адміністративні правопорушення, ми намагаємося боротися з ними, та без чіткої координації дій поліції, органів місцевого самоврядування, школи, яка має виховувати, церкви, яка має ганьбити, результати не такі, як хотілося б. – Не може не насторожувати значна кількість шляхово-транспортних пригод зі смертельними наслідками. Як думаєте, у чому тут основна причина? – Припинення повноважень Державтоінспекції. Ми створили, як я вже казав, спільні наряди, які контролюють і громадський порядок, і безпеку дорожнього руху, плануємо створити ще кілька таких нарядів. Остаточно покласти край каліцтвам і смертям на дорогах навряд чи можливо, однак у тому, щоб значно скоротити їхню кількість, бачимо своє першочергове завдання. – Знайомий поскаржився, що злодії «почистили» його автомобіль, залишений серед білого дня в людному місці. Каже, що це улюблений нині злодійський промисел… – На жаль, мушу підтвердити сказане ним. Крадіжки з авто набули поширення, причому злодії використовують прогресивні, так би мовити, технології. Мають для того, щоб відчинити дверцята, спеціальний пристрій, роблять сканування. І забирають з салону все варте уваги. – Що можна в такому разі порадити водіям? – Не тримати в салоні коштовних речей. Але ми цю групу «новітніх технологів» неодмінно знешкодимо, довго вони не псуватимуть людям настрій. – Коломию не обминуло ще одне лихо, наркоманія серед молоді. Таке враження, що боротьба з нею не приносить відчутних результатів… – Якби я взявся стверджувати, що в місті немає притонів, де молодь накурюється, «шмалить» коноплю чи вживає хімічні наркотики, то погрішив би проти правди. Є вони, і правоохоронці вживають заходів. Може, недостатньо вживають, але й не миряться з цим злом. Кілька місяців тому ми затримали двох молодих мешканців міста, які збували марихуану. Наразі вони під вартою, триває розгляд справи в суді. – Що ж, дозвольте на закінчення побажати, щоб із зміною назви органів внутрішніх справ залишилися нарешті в минулому й всякі малоприємні прізвиська, щоб слово «поліціянт», а саме так радять називати мовознавці вчорашню міліцію, звучало гордо і викликало тільки повагу до людей вашої професії. – Будемо старатися виправдовувати надії людей.