Додому Новини Суспільство 100 років без Франца Йосифа Першого: Коломию цісар відвідував двічі

100 років без Франца Йосифа Першого: Коломию цісар відвідував двічі

0
Поділитися
Тадеуш Рибковський. Хода гуцульського весілля перед цісарем Францом Йосифом у Коломиї 1880 року.

Сьогодні минає рівно сто років з дня смерті Франца Йосифа Першого (1830–1916).

Із 86 прожитих років Франц Йосиф Габсбурґ панував 68. На австрійський трон він зійшов 1848-го. Його дядько Фердинанд зрікся престолу й залишив у спадок 18-річному племінникові розбурхану країну. Як і вся тодішня Європа, Австрійська імперія була охоплена революцією.

Don Yapon

Відносний спокій у державі запанував років за три. А в квітні 1854-го Франц Йосиф повів під вінець свою двоюрідну сестру, 16-річну баварську принцесу Єлизавету. Піддані називали її Сіссі — так, як у дитинстві на неї казали в батьківському домі. Єлизавету вважали найвродливішою жінкою тогочасної Європи, пише “Газета по-українськи”.

У монаршої пари одне за одним пішли діти: доньки Софія і Ґізела, син Рудольф. Відразу ж після їх народження мати цісаря архікнягиня Софія забирала онуків до своїх покоїв. Сіссі бачилася з малими дуже рідко й не мала жодного впливу на їхнє виховання. Вона стала замкнутою, писала сумні вірші, а розраду знаходила у верховій їзді. Із початку 1860-х Єлизавета щораз рідше буває у Відні.

Після поразок у війнах з Італією та Пруссією імперія знову захиталася. І Франц Йосиф наважився на кардинальні реформи в державі. Він запроваджує конституційний устрій і свідомо обмежує свою владу. 1867 року країна перетворюється на двоєдину монархію — Австро-Угорщину. Обидві частини держави поєднувала фактично лише особа імператора.

Палка прихильниця угорців, Сіссі із вдячності за цю поступку Франца Йосифа повертається до подружнього ложа. У результаті тимчасового примирення монаршої пари на світ з’являється їхня остання донька, Марія Валерія.

Франц Йосиф у той час пережив першу родинну трагедію. Його молодшого брата Максиміліана, імператора Мексики, розстріляли повсталі республіканці. Відтоді цісар жодного разу не прийняв мексиканського посла.

Спадкоємець престолу Рудольф 1881-го одружився з донькою короля Бельгії Стефанією. Але швидко охолов до неї і навіть хотів розлучитися. Кронпринц пустився в гучні забави, захоплювався полюванням. А його численні амурні пригоди не сходили з газетних шпальт. Коли ж він завів роман із 17-річною баронесою Марією Вечера, терпець монархові увірвався. Він мав із сином прикру розмову. Відразу після цього молодий Габсбурґ разом із коханкою подався до мисливського замку Майєрлінґ. 30 січня 1889 року їх обох там знайшли мертвими. Рудольф убив Марію, а потім застрелився.

Після смерті сина Єлизавета одягалася лише в чорне. В Австрії майже не бувала, а свій смуток намагалася заглушити подорожами Європою. Часто зупинялася в готелях, здебільшого під вигаданими іменами. З чоловіком упродовж багатьох років спілкувалася переважно в листах. 10 вересня 1898 року в Женеві на набережній озера до імператриці підбіг молодий чоловік і завдав сильного удару в груди. Тригранний напилок увійшов у тіло Сіссі на 85 міліметрів й увігнався в серце. На суді 25-річний італійський анархіст Луїджі Луккені зізнався, що йому було все одно, кого вбивати. Він просто хотів помститися багатіям, а заразом і прославитися.

— У цьому світі життя мені нічого не пощадило, — промовив Франц Йосиф, коли дізнався про смерть Єлизавети. Її портрет він тримав у кабінеті до кінця своїх днів. І більше ніколи не відвідував театрів, концертів і балів.

Читайте також: Під знаком бакенбардів

Ще за життя дружини майже 60-річний імператор познайомився із 30-річною акторкою Катріною Шратт. Вона на першій же зустрічі зуміла розсмішити завжди суворого монарха. Біографи Франца Йосифа досі не впевнені, чи його зв’язок із Катріною перейшов інтимну межу. Їхні зустрічі тривали кілька років — у раз і назавжди усталений час. Із Катрін бодай ненадовго він міг трохи розслабитися. Але 1900-го вона не витримує двірських інтриг і залишає Відень. Франц Йосиф дуже сумував. І якось в одній із газет з’явилося оголошення: “Катрусю, усе гаразд. Повернися до свого нещасного, покинутого Франя”. Для віденців не було таємницею, хто його розмістив.

У приватних розмовах чиновники називали монарха “Старим Паном”. Армія обожнювала імператора. Бувало, що він із власної кишені покривав борги молодих легковажних офіцерів. Старомодний, консервативний Франц Йосиф був героєм численних анекдотів, які вільно друкували в пресі. Багато їх знав сам, і ставився поблажливо. Пліткували, наприклад, що якось на полюванні цісареві принесли орла. І той не міг приховати здивування, що птах має лише одну голову, адже на гербі його імперії він двоголовий.

Франц Йосиф був невибагливим у побуті. Його розпорядок дня не змінювався роками. Цісар прокидався о четвертій ранку. Одягав генеральський мундир, у якому ходив завжди, випивав філіжанку кави і брався за папери. Він був трудоголіком: особисто розглядав усі персональні справи з цілої монархії. Призначення урядовців — не лише найвищого щабля, а й середнього — залежало винятково від нього. З десятої починалися або наради з міністрами, або аудієнції. Останні відбувалися двічі на тиждень — в понеділок і четвер. На прийом до імператора міг потрапити будь-який громадянин держави — від аристократа до селянина. Згодом підрахували, що Франц Йосиф І особисто прийняв понад 100 тис. своїх підданих.

Снідав монарх о першій дня. Стіл велів накривати прямо в кабінеті — аби не відволікатися від справ. Працював до третьої пополудні. Далі — прогулянка та виїзд із Шонбрунна до Відня. У столиці іноді з’являвся сам, без охорони.

До резиденції Франц Йосиф повертався о шостій вечора. Обідав у вузькому колі запрошених. Цісар дуже швидко їв. Він уже закінчив, інші ж устигали подужати лише чверть страв. Згідно з етикетом, із-за столу треба було встати разом з Його Величністю. Підсміювалися, що напівголодні члени родини після цього йшли до ресторану навпроти Шонбрунна, аби наїстися досита.

О пів на дев’яту вечора цісар ішов спати.

Усі його відозви починалися словами: “До моїх народів!”. А їх було, як у біблійному Вавилоні. Майже половину населення Австро-Угорщини становили слов’яни: поляки, українці, чехи, словаки, хорвати, словенці, серби. Потім ішли австрійські німці, угорці, румуни, італійці. Клаптикова імперія упродовж останніх десятиліть свого існування трималася купи передусім завдяки гнучкій національній політиці монарха.

28 червня 1914 року в Сараєві серб Гаврило Принцип застрелив його племінника Франца Фердинанда, що мав успадкувати престол. Франц Йосиф таки дозволив втягнути свою імперію у великий міжнародний конфлікт, з якого, був певен, вона не вийде цілою. “Якщо монархії судилося загинути, то вона принаймні повинна загинути достойно”, — цісар вимовив ці слова, коли в Європі вже пролунали залпи Першої світової війни.

Через тягар років йому все важче було керувати країною. Увечері 21 листопада 1916 року “останній монарх старої школи”, як казав на себе імператор Австро-Угорщини, помер у своїй резиденції Шонбрунн від запалення легенів.

А в листопаді 1918-го його імперія зникла з карти світу.

524467_5_w_1000

У Коломиї на виставці імператор придбав кахляну піч, глиняні ліхтарі й горщики для вазонів

Галичину Франц Йосиф І відвідував декілька разів, а, зокрема, Коломию відвідував двічі.

Найбільш урочистий і тривалий його візит до краю відбувся у вересні 1880 року. Дорогою зі Львова до Чернівців цісарський потяг на один день затримався у Коломиї.

У Коломиї Франц Йосиф зійшов з поїзда й рушив у кареті до етнографічної виставки. Його супроводжували триста гуцулів верхи на конях. Під музику трембіт, цимбалів і скрипок перед монархом з’явилися дві весільні процесії – із Криворівні та Косова. Піднесли цісареві коровай, а молодята попросили благословення. Цісар подарував обом парам по 50 дукатів – одна монета містила 3,4 г золота. А потім попросив затанцювати перед ним.

На виставці імператор придбав кахляну піч, глиняні ліхтарі й горщики для вазонів. Дирекція подарувала йому гуцульський топірець. Потім поїхав до господарської виставки. Проте пробув там менш як 5 хв.

Читайте також: На виставці в Коломиї у 1880 році Франц Йосиф замовив піч в майстра Бахматюка