Уляна Граділь: Головний секрет краси – це любов до себе

Уляна Граділь – молодий лікар-дерматовенеролог-онколог у поліклініці №1 Державного управління справами Києва, а також має тут, у столиці, власний косметологічний кабінет, в якому проводить всі доглядові процедури, консультації, ін’єкційні процедури та видалення. І все це дівчина досягла у свої 25 років. Трудову діяльність розпочала ще три роки тому, коли вступила на інтернатуру в Академію післядипломної освіти в Києві. Від того часу щоденна наполеглива праця принесла Уляні репутацію кваліфікованого і розумного фахівця.

Раз на місяць вона приїжджає у рідну Коломию, де приймає пацієнтів у центрі косметології та краси BLISS.

Цього разу на прийом до популярної лікарки записалися і ми – для того, щоб виписала нам “рецепт успіху”.

– Уляно, чому ти обрала дерматологію і косметологію?

– Я ніколи не хотіла бути медиком. Вступила до медичного університету за волею батьків. Після 10-го класу дуже хотіла стати журналісткою або психологом. Батьки були категорично проти. Всі предмети для вступу на медичний здала на ЗНО дуже добре. І вступила на державну групу в Івано-Франківський медичний університет. Перший курс було пекло, було важко. Але на другому курсі зрозуміла, що обрала правильний шлях. Тоді у мене були якраз серйозні проблеми з обличчям. А на третьому курсі у нас розпочалася дерматологія. І коли цілий рік я лікувала шкіру, зрозуміла, що саме ця спеціалізація мені дуже подобається.

– Ти дуже молодий спеціаліст, але тим не менше маєш багато пацієнтів. Як тобі вдається викликати в них довіру?

– Мені самій було складно психологічно, коли прийшла на роботу вже не як інтерн. Хвилювалася, як мене сприймуть старші люди. Щодня у поліклініці приймаю по 25-30 пацієнтів. І коли кожного дня рутинно приймаєш таку велику кількість людей, то вже не задумуєшся, все йде автоматично. Довіру  викликаю, напевне, перш за все хорошим, позитивним результатом лікування. Вчилася бути дуже серйозною. Потрібно давати зрозуміти, що ведемо бесіду “лікар-пацієнт”.

– Яких принципів дотримуєшся у роботі? І якими рисами на твою думку повинен володіти справжній лікар?

– Людяність. До кожного пацієнта потрібно ставитися, як до людини, яка має якусь проблему. Потрібно володіти рисами співчуття, поваги. Потрібно проникнутися проблемою пацієнта. Буває важко… Але, якщо людина бачить, що лікар не боїться її захворювання, зацікавлений у тому, щоб вилікувати, то й лікування йде набагато краще. Скрупульозність обов’язкова і комплексний підхід теж.

Лікар насамперед має любити людей і свою справу, бути сміливим, впевненим, спокійним, в міру аскетичним, розсудливим, мудрим. Інколи буває, що відповідь на причину захворювання пацієнта приходить до мене увечері, перед сном. Мої відвідувачі діляться зі мною не тільки своїми проблемами, тобто захворюваннями, а й комплексами з психологічної точки зору, якщо мова йде про ін’єкції краси. Тому лікар має бути психологом для таких людей. Інколи вдається переконати людину, що їй не потрібна та чи інша ін’єкція краси, бо їй вона справді не потрібна.

– Як ти адаптувалася до життя у столиці?

– Шість років навчаючись у Івано-Франківську, вірила, що це моє місто і що саме тут буду працювати, там мені було дуже комфортно. Колись я подавала документи на вступ і до Києва. Але навіть не доїхала до університету. Ще з вокзалу і метро зрозуміла, що не хочу тут навчатися. Але з часом Івано-Франківськ став затісним для мене. Захотілося до столиці, бо там більші можливості. Там, на відміну від малих міст, здорова конкуренція. Конкуренти діляться досвідом, знайомляться на різних навчаннях. Якщо ти добрий фахівець, тебе завжди  старатимуться наслідувати, в гіршому випадку – красти твої ідеї чи методи й варіанти роботи – це закони ринку і нічого з цим не вдієш. Основне – це знати, що самого тебе, твою особистість та індивідуальність вкрасти не зможуть.

– Що допомогло тобі досягти успіху у цій сфері?

– Перш за все – психологічна підтримка батьків і сестри. Також мій хлопець, моя рідна людина в Києві, яка не дозволяла мені здаватися. Це людина, яка увесь час підштовхує мене вперед, і я йому за це дуже вдячна. Також треба віддати належне, як я вже казала, здоровій конкуренції Києва. Я не хотіла бути останньою в якихось знаннях і навичках, хотіла рухатися вперед і старатися йти в ногу або й бути кращою за людей, які мене оточують. Там ліниві люди не зможуть досягти чогось, там швидкий темп. Тому, якщо ти щодня не навчатимешся і не розвиватимешся, то “пастимеш задніх”.

Багато хто думає, що це легко – бути косметологом. Насправді це надзвичайно важка праця – і фізична, і моральна, а також великі кошти, спрямовані у навчання. Це не так просто, як виглядає з боку.

– Ти часто є учасницею різних навчань і тренінгів. Це обов’язкове у твоїй роботі чи просто власне бажання?

– Все в сукупності. В першу чергу у кожної людини повинне бути бажання. Якщо певний період часу не відвідую навчання, то потім відчуваю деградацію. Виникають сумніви щодо тієї чи іншої ін’єкції методу лікування, варіантів вибору препарату. Це обов’язкова складова. Я заперечую той факт, що досвід вимірюється в роках. У сучасному світі досвід вимірюється в твоїй наполегливості, практиці, навчанні, знаннях і бажанні розвиватися.

– Поділися секретами краси.

– Любов до себе – це однозначно. Не обов’язково ходити до косметолога, візажиста чи перукаря, щоб любити себе. Я зустрічала багато пацієнтів, які майже щодня відвідують всіх цих спеціалістів. Але не бачила в них задоволення собою. А є люди, які приділяють мінімум зусиль, умивають обличчя дитячим милом з водою, не використовують косметики, але помітно, що вони люблять себе. Посміхніться до себе в дзеркало, але щиро – так, ніби пригадали якийсь жарт або усміхаєтесь коханій людині – повірте, організм дасть дуже позитивну відповідь.

– На що потрібно звертати увагу, обираючи лікаря-дерматолога чи косметолога?

– Якщо косметолога, то ця людина повинна неодмінно мати вищу медичну освіту і спеціалізацію дерматовенеролога. На жаль, зараз дуже багато спеціалістів у лапках, які колять, займаються доглядовими процедурами навіть без середньої медичної освіти. Інтернет кишить відео та фото, як такі люди роблять ін’єкції в заборонені або дуже небезпечні зони через свої незнання анатомії. Або взагалі роблять ін’єкції вдома і навіть без рукавичок. У таких людей на меті лише заробіток. Експерименти ці часто закінчуються сумно.

– Які особисто твої улюблені процедури? І кому довіряєш власну шкіру?

– Моя улюблена процедура і яку раджу пацієнтам – це чистка обличчя. З доглядових процедур це обов’язково. Тому що забруднені пори стимулюють висипання на обличчі. Чиста шкіра починається не лише з домашнього очищення, а й з механічного. Після механічного очищення шкіра краще реагуватиме на домашній догляд. А з ін’єкційних – найбільший запит на збільшення губ. Тенденції дуже змінюються. Минулого року це були скули, зараз чомусь нижня третина обличчя — підборіддя, гострі кути нижньої щелепи. Свої ін’єкційні процедури довіряю дівчині, яка навчалася зі мною на інтернатурі. Доглядові процедури роблю у нашому косметологічному кабінеті при поліклініці, де працюю.

– Які помилки дівчата часто допускають у домашньому догляді? Що ти не рекомендуєш робити?

– Дуже часто дівчата роблять помилку з використанням міцелярної води. Нею  можна знімати макіяж, але після цього обов’язково змити її з обличчя. Бо «міцели» сильно забивають пори і шкідливо впливають на шкіру.

– Чи відмовляєш пацієнтам зі складними випадками?

– Ні, навпаки, люблю працювати зі складними випадками, обожнюю чистити проблемну шкіру. Аналогічно зі складними ін’єкційними процедурами.

– Які випадки з практики запам’яталися найбільше?

– Є дуже позитивні, а є й навпаки. Найпоширинішими кумедними випадками є, коли 95% дівчат приходять на процедуру збільшення губ і просять зробити так, щоб хлопець чи чоловік не помітив, хоча, зазвичай, вони і не помічають. Буває так, що чоловік сидить збоку і керує процесом.

Також останні приємні спогади: три пацієнтки, незнайомі між собою, лікують в мене важкі висипання на обличчі. На одній з консультацій я пропоную усім трьом таблетковане лікування, оскільки місцевими засобами ми не впораємось. Даю можливість обдумати все протягом місяця, бо препарати серйозні і основний протипоказ для них – вагітність. І уявляєте мій шок, коли усі троє протягом місяця повідомляють, що вагітні на перших тижнях!? (сміється).

А щодо сумних, то найбільше співчуття у мене викликають старенькі одинокі люди. Це, до речі, моя улюблена категорія людей. Завжди стараюся приділити їм більше часу, уваги, розпитати не тільки про хворобу, а й про усе загалом. Їм це дуже потрібно, особливо самотнім, і вони після цього завжди з усмішкою виходять з кабінету, а це для мене найбільша подяка.

– Розкажи про свій косметологічний кабінет.

– Це моя маленька мрія, відколи я в Києві. Але для мене це було щось нереальне, небесне, я цього не уявляла. Напевно, хлопець підштовхнув мене до цього, постійно казав, що вже час розпочати власну справу. І на Новий рік я прийняла рішення відкрити свій кабінет. Я завдячую всім, хто вірив у мене. Через два місяці знайшла приміщення, зробила ремонт, облаштувала кабінет. Я задоволена собою, адже змогла це зробити сама без фінансової підтримки з боку. Тому йти до своєї мети треба обов’язково. Також запрошую у свій кабінет коломиянок, які при нагоді будуть у Києві.

 Спілкувалася Інна ЯКУБ’ЯК