У Підгайчиках оздоровлювалися діти із зони АТО

Вже третє літо поспіль в Підгайчиках, що на Коломийщині, проходять табори під назвою “Camp Willow Park”. Цьогоріч організатори вперше прийняли дітей із зони антитерористичної операції. До цього часу такої практики не було.

“Досі це були діти із неблагополучних та багатодітних сімей, діти-сироти, діти, батьки яких позбавлені батьківських прав, діти з інтернатів. Сьогодні ми вирішили спробувати працювати із дітками із зони АТО. Це перший такий досвід. Наша команда вже робить певний аналіз, тому ми готові наступного року прийняти вже більше дітей”, – розповідає директор табору Володимир Резмер.

Протягом тижня 53 дитини з Луганської та Донецької областей мали змогу відвідати Нирківський водоспад, поїздити верхи на конях. Кожного дня з ними працювала команда лідерів (вожатих), яка робила день насиченим та не схожим один на одного, проводячи різноманітні спортивні ігри, змагання, біблійні уроки, заняття з англійської мови та багато іншого.

Лідер-вожатий Дмитро вже побував не в одному таборі, тому може провести певні паралелі: “В тих таборах, де я був, наголос робився тільки на те, аби повеселитися з дітьми, а етику та правильні манери поведінки ніхто не викладав. А тут це найголовніше”.

Крім цього, в таборі працював й психолог. Діти живуть в таких умовах, що емоційне відновлення їм просто необхідне. Саме на психологічних тренінгах вони мали змогу відкритися, проговорити те, що пережили, чого бояться.

“Дуже важливим моментом є витягнути дітей із стресу та депресивної ситуації й переключити їх на позитивні емоції. Це треба робити для того, щоб вони мали якусь надію і сенс, щоб вони побачили, що не все так погано, що не тільки війна навколо, а є ще щось добре та радісне. Ми не можемо ліквідувати війну навколо них, але ми можемо забрати її зсередини”, – каже Ірина Бабак, представник міжнародного фонду “Глобальна християнська підтримка”, координатор міжнародних проектів, пов’язаних із допомогою дітям із зони бойових дій.

Щоб додати фарб в життя дітей, організатори вирішили зробити останній день незабутнім. Діти мали змогу кидати один в одного фарбами холі. В їхній пам’яті цей день запам’ятається ще надовго.Ярина БАЛАБАНИК