Шумлять ліси Дем’янюкові: коломийському краєзнавцеві і лісівникові – 80! ФОТО

Минуло майже півстоліття, як у великій родині карпатських лісівників з’явився молодий дипломований інженер Петро Дем’янюк. Високий, поставний, гарний, говіркий. Родом з гірського Молодятина, що коло Печеніжина. Там виростав у горах і лісах, там ще теплими були сліди наших підпільників і повстанців, там шуміли йому смереки й дуби наші правічні гуцульські легенди, там він вростав тілом і душею в глибини рідного краю.

Дитинство і юність були повоєнними, а отже важкими, бідними й небезпечними. Петро Паньків, як казали йому в селі, закінчив Сторожинецький лісний технікум, відслужив армію, а потім отримав диплом інженера лісового господарства у Львівському лісотехнічному інституті. І надовго пов’язав свою долю з лісовою галуззю: працював на Закарпатті і Прикарпатті. Особливо ж пам’ятною для нього була робота лісничим у Яблунівському та Березівському лісництвах. З його ініціативи збудували в гуцульському стилі нову контору Березівського лісництва та допоміжні приміщення, засадили сад і дендропарк. Разом з однодумцями Дем’янюк дбав про відродження лісів у наших Карпатах, розробляв нові прогресивні лісові технології, за які удостоївся різних нагород та визнань. А 1976 р. про його ініціативу й досвід роботи в Березівському лісництві на екрани вийшов документальний фільм “Дороги в Карпати”. Петра Пантелеймоновича навіть обрали до республіканської ради Українського товариства охорони природи. А в 1977 р. доручили посаду секретаря парткому Коломийського лісокомбінату, з якою він розпрощався 1991-го.

Попри ідеологічну роботу Петро Дем’янюк завжди пам’ятав, що він — син стрільця УГА та односелець членів ОУН і вояків УПА. Цій темі він присвятить чимало своїх газетних статей, краєзнавчих розвідок і книжок. Минуле рідного краю полонило його в 1990-і  остаточно і не відпускає досі. Тим-то з-під пера цієї людини вийшло добрих два десятки різних за обсягом книжок та багато публікацій в коломийській періодиці. А ще Петро Дем’янюк — член редакційно-видавничого комітету Енциклопедії Коломийщини, автор першої історії рідного Молодятина. Продовжує він і тему прикарпатського лісівництва, залишаючи згадки про своїх колег, приятелів, знайомих, які вже постаріли або й відійшли. Та й самому панові Дем’янюкові на самого Петра виповнюється 80.

Коломийська громада знає цю людину як активного містянина й громадського діяча. Історичного 1991-го він був одним з ініціаторів створення в нашому місті Національної ґвардії та осередку Спілки офіцерів України. Обирали його до ради старійшин. Пана Дем’янюка ми часто бачили на різних культурно-мистецьких заходах, на вічах, урочистостях і державних святах. Він передплачував рідномовну періодику, підтримував молодших колег-краєзнавців і митців, був і залишається цікавим співрозмовником та патріотом, який мріє про вільну, справжню й справедливу Україну.

Життя подарувало ювілярові багато радісних моментів, а водночас і непоправних втрат, які залишили свій слід у його душі й серці. Покинули його старший син і дружина, нема вже багатьох з родини, але живуть його нащадки, живуть його книжки і шумлять його ліси в наших Карпатах. А на свято Петра прийшли на вул. Галицьку в Коломиї до оселі пана Петра привітати його зі славним 80-річчям давні побратими — академік Василь Лизанчук зі Львова, заслужений журналіст України Роман Андріяшко з Івано-Франківська, голова міськрайонного товариства “Просвіта” Василь Глаголюк, науковець Микола Васильчук, краєзнавці Степан Андріїшин та Іван Лудчак і ще багато інших гостей, які люблять і поважають цю невтомну людину.

АВТОР: Микола САВЧУК

ФОТО: Микола ВАСИЛЬЧУК

Підписуйтеся на “Дзеркало медіа” у Telegram і читайте важливі та цікаві новини Коломиї та Прикарпаття.