Олегова кузня. Як коваль-дизайнер з Коломиї створює ексклюзивні вироби. ФОТО

Ковалі бувають різної категорії. Є ковалі-ремісники і є ковалі-художники. Те, що робить ремісник, не робить художник, і навпаки. Коваль-художник, виготовляючи різноманітні декоративні речі, ніколи не візьметься, наприклад, підкувати коня. Тут є своя специфіка, пов’язана зі знанням будови кінського копита.  Ремісник тим відрізняється від художника, що набиває собі руку на одному й тому самому. А художник щоразу вигадує дещо нове й  ніколи не повторюється. 

Не вміє повторюватися коваль-дизайнер із Коломиї Олег Шупрудько. Ні власних, ні, тим більше, чужих копій не виробляє. Кожна його робота ексклюзивна. Тому одразу відмовляється, коли йому клієнт приносить чужий зразок.

 

Коваль Олег  має добру професійну школу: закінчив Косівський коледж прикладного та декоративного мистецтва, потім відділ художньої ковки металу Львівської академії мистецтв. Заробляв гроші ковальством від першого курсу академії.

Одружившись з художницею Лілією Тептяєвою й осівши в Коломиї, увесь свій час посвячує справі, яка дає йому заробіток і приносить задоволення. Для цього орендує в Ковалівці старе комунгоспівське приміщення, яке обладнав під кузню.

Що таке кузня за своєю сутністю? Упродовж століть у цій професії мало чого змінилося, навіть порохи ті самі. Хіба що поряд зі звичайним молотом сусідує пневматичний на електрострумі. Кузня – це вам не майстерня художника, де стоїть благословенна тиша, пахне фарбою й кавою, – ми в цьому пересвідчилися.

Олегова кузня нашпигована залізними агрегатами, молотами, лещатами, лютими ножицями-монстрами, всілякими металевими покручами, підручним інструментарієм. Під час роботи тут гупає молот, жарить піч, по стінах повзе їдка кіптява.

“Робив я нещодавно флюорографію, – весело згадує майстер. – Лікар, оглянувши знімок моїх легенів, докоряє: “Багато курите”… А я ніколи навіть не пробував курити. Намагаюся два-три рази на тиждень здійснювати пробіжку довкола озера, це трохи продуває легені”…

Олег показує нам піч, де при високій температурі твердий метал стає податливим, як глина. Завжди піч розтоплював вугіллям, тепер поступово переходить на газ, бо “чорне золото” – задороге задоволення. Однак існують певні технологічні процеси, де без вугілля не обійтися. Є свої професійні тонкощі, в які нам нема потреби вникати.

З металу майстер виготовляє решітки й прикраси для камінів, ажурні огорожі, брами, флюгери, перила сходів з різною орнаментикою  –  зі світу флори й фауни.  Для одного ґазди у Воскресінцях майстрував металеву браму, відтак той замовив у такому самому стилі дитячу гойдалку. А ще виготовляє сувенірні та подарункові вироби для знайомих, як-от свічники, кулони, птахів та звірів – справжніх і вигаданих, страшних і лагідних.

На байкерському фестивалі в Ужгороді представив крилатого мотоцикла. Бере участь у фестивалях ковалів, котрі регулярно відбуваються в Івано-Франківську. Працює сам, зрідка, при великому навантаженні, користується допомогою брата.

Андрій МАЛАЩУК

Фото: Андрій КАНЯ