Любомир Глушков про Коломийщину і не тільки: “Жодна влада втручатися в діяльність медзакладу не буде”

За останні кілька років пріоритетною політикою районної влади став курс на поліпшення медобслуговування. Сюди ще можна долучити певні досягнення в царині освітянській, а також – повернення обличчям до стану шляхів сполучення, тобто доріг.

Ці речі “Дзеркало медіа” обговорило з головою Коломийської РДА Любомиром Глушковим.

– Пане Любомире, медична реформа нині в усіх на вустах. Прості громадяни переживають за здорожчання медичних послуг, медики переживають за свої робочі місця у зв’язку з оптимізацією й комерціалізацією, а по суті, можливим скороченням персоналу лікарень. Та й з зарплатнею були перебої, тому медики виходили на протести. Чого медпрацівникам Коломийщини очікувати в майбутньому?

– Почнемо з того, що центральна районна лікарня фінансується тільки з держбюджету. Медичної субвенції не вистачає, тому мусимо доплачувати медикам з районної скарбниці, частково долучається й скарбниця міська. За останні десять років додатково виділено на зарплатню медпрацівникам понад 60 мільйонів гривень з районного бюджету. Ці кошти могли б бути потрачені на дитсадки, школи, ремонти доріг тощо. Раніше можна було ситуацію з недоотриманням коштів на зарплатню вирівнювати у “ручному режимі” – перекидати гроші медпрацівникам з освітянського кошика. А від 2015 року державні субвенції стали цільовими. Я цією проблематикою морочив голову всім ключовим міністрам. Лобіювати питання нам допомагали народні депутати від Коломийщини Андрій Іванчук та Юрій Тимошенко.

Але самою стабільністю зарплатні болісні питання в медицині не вирішити: відбувається складний процес реформування, оптимізація витрат на галузь. А щодо протестів медиків, то вони чомусь розпочалися якраз від того моменту, коли стало відомо, що гроші незабаром надійдуть. Хтось, очевидно, хоче дешевої слави “захисників покривджених медиків”. Мені вдалося переговорити з міністром охорони здоров’я й залучити чималі кошти не лише на зарплатню.

Відтепер справа – за медичними керівниками. Вони мають готувати комплексні зміни, долучитися до створення районною радою некомерційних комунальних підприємств первинної й вторинної ланки, йдеться в тому числі і про ЦРЛ, і про лікарню в Отинії. Після створення таких підприємств буде оголошено конкурс на заміщення посади керівника підприємства. У своїх закладах керівники разом з персоналом мають стати повноправними господарями.

– Наскільки повноправними?

– Дивіться. Створивши некомерційне комунальне підприємство, медики зможуть офіційно заробляти додаткові кошти й витрачати їх на свій розсуд. Кошти розподілятиме головний лікар, він визначатиме штат, посади і зарплатню працівникам. З радянською зрівнялівкою доведеться попрощатися. Тепер критерієм зарплатні служитиме інтенсивність праці. Розмір ставки залежатиме від навантаження й від якості наданих послуг. Наприклад, один хірург робить за місяць 30-40 операцій, а інший – дві-три. Зрозуміло, що зарплати в них будуть відрізнятися. Жодні департаменти, жодна влада втручатися у внутрішні справи медичного закладу не буде. Медициною мають займатися медики, ми ж, районне керівництво, їм лише допомагаємо з розбудовою приміщень і придбанням обладнання. А для контактів з владою і координації зусиль, мабуть, буде призначено в райраді відповідального працівника з медичною освітою.

Очільник РДА каже, що як тільки обійняв нову посаду, то передусім відвідав усі медзаклади. Відразу впала в око крайня занедбаність старого приміщення поліклініки на вулиці Шухевича. Він туди запросив обласне керівництво, аби наочно довести необхідність відновити спорудження нової поліклініки, цегляний скелет якої понад десять років стояв замороженим.

“Коли завдяки лобіюванню Андрія Іванчука надійшли з Києва кошти, – пояснює пан Глушков, – їх слід було терміново освоїти, і я доручив своєму першому заступникові Несторові Печенюку курувати будівельні роботи. Будівельники не підвели, до Нового року поліклініка готова була приймати пацієнтів. У лютому, як пам’ятаєте, її урочисто відкрив Президент Петро Порошенко. І на поліклініку пішли додаткові кошти. Вже закуплено чимало спеціального обладнання, в цілому на понад 50 мільйонів, тільки торік – на півтора мільйона. Посередництвом попереднього головного лікаря ЦРЛ Ірини Садов’як наведено контакти з німецькими доброчинцями. Відчутну допомогу в сенсі скерування коштів надали згаданий уже Андрій Іванчук, а також голова ОДА Олег Гончарук. З обладнання можна відзначити рентген- та УЗД-апарати, мамограф, аналізатори біохімічного аналізу крові, ангіограф. Для відновленого урологічного відділення закуплено апарат для подріблення каменів у нирках. Для ЛОР-відділення закуплено ЛОР-комбайни, яких нема навіть в обласному центрі, а також великий набір медичних інструментів. Нова поліклініка й працює по-новому. Досить хоча б того, що тут черги майже відсутні, бо в реєстратурі діє попередній запис до лікаря зі встановленим погодинно й похвилинно часом відвідин”.

Почалася реставрація й дитячої лікарні. Відкрито оновлене приймальне відділення. Далі йде харчоблок та інші відділення. Тепер слід братися за вкрай занедбане приміщення психо-неврологічного диспансеру й оновлювати та осучаснювати пологовий будинок. На травень заплановано відкрити в ЦРЛ відділення екстреної медичної допомоги. Новинкою стане відкриття в підвальних приміщеннях лікарні бальнеологічного відділення, яке буде замінником санітарно-курортного лікування – з басейнами, спеціальними ваннами, грязелікуванням, масажами.

Щодо іншої галузі, освітянської, тут також відбуваються позитивні зрушення. Заслугою керівництва району Любомир Глушков вважає перехід на конкурсну форму призначення директорів шкіл. Цим школи позбавляться “довічних директорів”. Триває комп’ютеризація шкіл, до неї має прямий стосунок благодійний фонд “Покуття”. Районна влада почала стимулювати юні таланти. Обдарованим у галузях освіти, культури, спорту школярам призначають щомісячну стипендію голів райради й РДА, а їхні наставники отримують надбавку до зарплатні. Дошкільна освіта також розвивається: щороку в районі відкриваємо або відреставровуємо по два-три дитсадки. У першочергових планах – завершення робіт у дитсадку Лісного Хлібичина, продовження будівництва школи в Угорниках.

– Повернімося однак до медицини. Коломийська ЦРЛ розташована на території міста. Чи міська влада допомагає районній в її розбудові?

– ЦРЛ зареєстрована в місті й усі податки сплачує в міську скарбницю, а це – сім-вісім мільйонів за рік. Тому ми неодноразово звертаємося до міських депутатів з пропозицією-вимогою співфінансування. Маємо добре порозуміння. Місто постійно додає кошти, наприклад, на ремонтні роботи в ЦРЛ, також покриває витрати на енергоносії, частково додало нам кошти на зарплатню медикам.

– У яких іще точках сходяться фінансові потоки району й міста?

– Місто з районом (спільно з сільрадами) додали своїх 20 відсотків вартості ремонту головної транспортної магістралі – дорожного сполучення Івано-Франківськ – Чернівці. Основна ж сума коштів надходить з держбюджету. Хочу дещо більше сказати про дороги.

30 – 40 років дороги на Коломийщині капітально не ремонтували. Вибоїни не лише дошкуляли місцевим пасажирам і ламали ходові частини транспорту, а й відбивали охоту потенційним туристам та інвесторам їхати до Коломиї. Чимало галасу зчинилося через перекриття людьми дороги на Гвіздець і Велику Кам’янку. Але вдалося, скориставшись частиною коштів за обласною Дорожньою програмою, а частиною коштів з районної скарбниці, дорогу відремонтувати. Та найважливіше, як я казав, те, що нарешті за сучасною технологією покрито асфальтом головну артерію – дорогу на Івано-Франківськ і Чернівці.

– Медицина, освіта, дороги – це дуже добре. А чи є якісь досягнення району в промисловій галузі?

– Треба розуміти, що Коломийський район з його обсяжними земельними угіддями – це найменше промислова зона, а найбільше – сільськогосподарська. Промисловість – прерогатива міста. Однак підприємництво в районі не пасе задніх. Нині ми розглядаємо пропозиції щодо встановлення сонячної електростанції в Загайполі, у промисловій зоні колишнього сірчаного рудника. Є в районі цехи з переробки м’яса. А з переробкою молока проблема. У нас катастрофічно зменшилося поголів’я худоби.

У Раківчику один підприємець має молокопереробний цех. Ми ведемо з ним перемовини й консультації щодо розширення виробництва. А ще беремося до освоєння в районі торфяних родовищ у Торговиці й Жукотині. Вже зголосилися інвестори, готуємо дозвільні документи. Ну, і мусимо згадати про завод “Леоні”, де працює багато мешканців довколишніх сіл. Підприємство швидкими темпами розвивається, розширюватиметься. А це – нові робочі місця…

Інтерв’ю взяв Андрій МАЛАЩУК

ФОТО: Андрій КАНЯ