Скільки пасічників сьогодні на Коломийщині?Дивно, але ніхто з бджолярів вам відповіді не дасть. У добрі старі часи, коли ще вели державний облік, їх нараховувалося до трьох тисяч.

Раніше діяло єдине товариство пасічників. Тепер воно формально нібито існує, але, по суті, стало аморфним. Нема очільника, сама структура товариства розсипалася. Приїжджають якісь «видатні бджолярі» з Києва, створюють тут відособлені групки. А має бути єдине офіційне товариство пасічників Коломийщини, юридична організація. Лише в такому разі пасічники зможуть впливати на розвиток бджільництва в Україні…

Проте деяким високопоставленим чиновникам стало не подобатися, що окремі пасічники «задобре» живуть і не виїжджають на заробітки за кордон, тому придумали обкласти пасічників податком, вже такі законопроекти готують до Верховної Ради. Замість того щоб оподатковувати ділків і гендлярів, котрі скуповують у пасічників мед і продають за своїми цінами. Абсурд! Скрізь у світі бджільництво на дотації, а у нас – навпаки.

Раніше йшла державна фінансова підтримка на кожну бджолородину, але «найзаслуженіший пасічник України» Віктор Ющенко її скасував. Тепер уряд виділяє кошти на відмивання грошей – проводять якісь селекції, якась «модернізація», цілий великий інститут бджільництва нічого не робить для пасічників конкретного, лише утримує сам себе…

Далеко не оптимістичні висновки робить добре знаний у нашому районі й по цілій Україні пасічник з Перерова Віктор Кондрюк. Пасічник уже тридцять років займається бджільництвом та двадцять п’ять років – лікуванням продуктами бджільництва. Віктор створив у лісовій зоні села Пилипи оздоровчий комплекс «Золоті крилечка». Крім того, він є автором книжок «Сам собі лікар» і «Лікують бджоли», працює над третьою книжкою з методичними рекомендаціями щодо лікування на основі медопродуктів.

Таку собі маленьку «бджолину імперію» сотворив цей бджоляр, фанат у позитивному значенні слова. Допомагають йому дружина, син з невісткою, внучата, родичі й однодумці. Обсяг роботи дуже великий: три пасіки розташо­вані на різних місцевостях, ще є пасіка переносна, яка ставиться тимчасово поблизу рослин, трав чи дерев-медоносів. А загалом «імперію» населяють понад 200 бджолиних родин.

«Зараз бджоли перебувають на порозі вимирання», – констатує Віктор. – Причина тому – людство та кліматичні зміни. На Коломийщині, як і зрештою по всій Україні, вбивають бджіл недобросовісні фермери. Вбивають двома способами: окропленням посівів хімікатами з перевищеною концентрацією та вирощуванням генетично модифікованих культур – сої, ріпака, кукурудзи, які виснажують ґрунти. Внаслідок дії отрутохімікатів бджоли майже перестали сідати на гречку, на соняхи. Саме тому, аби ви собі знали, правдивого гречаного меду в нас проблематично купити. А щодо кліматичних перемін, то вони катастрофічні для бджіл. Ви, очевидно, й самі зауважили, як рано і як буйно цьогоріч цвіла липа. Я такого раннього цвітіння не пам’ятаю. Ми гадали, що заллємо весь район липовим медом. Та де там! У квітці майже нема нектару. Взагалі, цього року цвітіння почалося набагато раніше, як зазвичай. Бджоли збилися з циклу, і я тривожуся, чи успішно вони переживуть цю зиму. А торік на Різдво зацвіли деякі рослини й бджоли почали збирати пилок. Відтак ударили морози й бджоли погинули…»

Віктор Кондрюк свій мед не продає ані оптом, ані вроздріб у торгових точках – таких у нього просто нема. Люди самі до нього приїжджають, і не тільки за медом.

НЕ ЦИТРАМОНАМИ ЄДИНИМИ

Вважати, що мед – це тільки смачний і корисний натур­продукт, значить не знати головного – лікувальних його властивостей. Віктор Кондрюк таку тезу доводить власною практикою.

«Я створив 60 назв ліків, вони вже відомі у Європі. Австрійці мені запропонували їх запатентувати – це у них простіше робиться, аніж в Україні, – зізнається пасічник. – За чверть віку я достатньо вивчив людський організм, аби знати, як йому допомогти за допомогою медопродуктів. Мої рецепти не є панацеєю від усіх проблем зі здоров’ям. Однак я довів, що більшість недуг можу вилікувати за власною методикою. В секреті її не тримаю, подаю у своїх книжках. Не хочу ображати представників традиційної медицини, я з ними консультуюся, однак вважаю свій метод оздоровлення й лікування набагато ефективнішим, бо він природний. Розумієте, треба знати, що там коїться в організмі не лише з точки зору медицини, а й з точки зору природного середовища…»

М’яса Кондрюк не споживає. Але не принципово, тобто без усілякої там «вищої філософії». Мовить, що йому так підходить органічно. «Хочете їсти м’ясо – їжте. Але коли можете обійтися – не їжте. Не варто себе ні в чому силувати – це основне правило. Й уважно слухати свій організм».

Іван ДЖИНДЖУРА